Тренінговий модуль «6 кроків до толерантності»

Мета:

·        допомогти підліткам усвідомити власний рівень культури толерантності, зрозуміти і вирішити, які конкретні дії може зробити молодь у власному житті, щоб бути толерантною людиною та не допустити проявів нетерпимості по відношенню до інших людей у навколишньому світі.

Завдання:

·        ознайомити учасників з основними положеннями Декларації принципів толерантності, поняттями «толерантність», «толерантна особистість», критеріями і соціальними проявами толерантності та нетерпимості, формувати у них навички використання отриманих знань при вирішенні реальних життєвих ситуацій;

·        дослідити поняття, що мають відношення до проблеми толерантності і різницю сприйняття одних і тих же слів різними людьми;

·        дати уявлення про особливості толерантної та інтолерантної особистості та основних відмінностях між ними.

·        розкрити суть понять ”відмінність”, “подібність”, “меншість”;

·        обговорити проблеми нашого суспільства (відношення до національних і релігійних меншин, біженців, мігрантів);

·         познайомити учасників з основними видами проявів нетерпимості - стереотипами та упередженнями.

Цільова група: старшокласники (12-15 осіб)

Структура модуля (9 годин)

Час	Тематика	Трива- лість	Зміст роботи	Необхідні матеріали та обладнання
90 хв.	«Вивчаємо  Декларацію принципів толерантності»	2 хв.	Оголошення теми й мети тренінгу
		5 хв.	Знайомство «Доміно».
		3 хв.	Прийняття правил роботи в групі
		5 хв.	Вправа «Святковий салют»
		10 хв.	Вправа «Яким я тебе бачу"
		15 хв.	Робота с терміном «толерантність». Мозковий штурм.	Фліп-чарт, маркери, ватман
		10 хв.	Міні - лекція «Що таке толерантність».	Фліп-чарт, маркери, ватман
		8 хв.	Гра-розминка «Весняний дощ».
		20 хв.	Вправа «Плакат толерантності». Робота в групах.	Фліп-чарт, текст Декларації принципів толерантності для кожного учасника, фломастери, маркери, кольоровий папір, клей, ножиці
		7 хв.	Заключна вправа «Сінквейн "Толерантність"»	Папір, ручки
		5 хв.	Рефлексія заняття
90 хв.	«Толерантна особистість»	5 хв.	Вправа «Привітання
		10 хв.	Притча «Дружна родина»
		10 хв.	Вправа «Толерантність»	Бумага, маркери
		15 хв.	Вправа «Риси толерантної особистості»	Бланки опитувальника для кожного учасника
		8 хв.	Гра-розминка "Фігури."
		15 хв.	Вправа «Толерантний словник»	Список понять, папір і фломастери або олівці для кожної команди.
		17 хв.	«Експрес – опитування «Індекс толерантності»	Бланк тесту для кожного учасника
		5 хв.	Рефлексія заняття
		5 хв.	Підбиття підсумків, прощання. Притча про цвяхи.
90 хв.	«Всі різні, але всі рівні »	5 хв.	Привітання. Введення в тему.	Фліп-чарт, Вислови
		12 хв.	Вправа «Фісташки»,	Фісташки
		15 хв.	Робота в парах з поняттями «подібність» та «відмінність»	Роздаткові матеріали, маркери, бумага.
		10 хв.	Вправа “Хто я такий”.
		10 хв.	Розминка «Ми - різні».
		10 хв.	Знайомство з притчею та її обговорення.
		15 хв.	Робота с поняттям «меншість».	Фліп-чарт, маркери, ватман.
		5 хв.	Таблиця «Толерантність»	Фліп-чарт, плакат
		3 хв.	Рефлексія заняття
		5 хв.	Заключна вправа «Емоційний ланцюжок».
90 хв.	«Терпимість до відмінностей»	10 хв.	Вправа «Чарівники»
		5 хв.	Введення в тему.
		15 хв	Робота в парах «Від слів - до справи»	Картки по числу підгруп, різні предмети для костюмів.
		5 хв.	Руханка “Погода в Занзібарі”
		12 хв.	Тест «Шкала соціальної дистанції (Е.Богардус)»	Бланк методики
		55 хв.	Ділова гра «Давайте домовлятись!»	Фліп-чарт, маркери, ватман, картки.
		3 хв.	Рефлексія заняття
		5 хв.	Заключна вправа «Мийна машина»
90 хв.	«Зруйнуємо піраміду ненависті»	8 хв.	Гра «Невидимий зв'язок».	Моток міцних товстих ниток.
		10 хв.	Введення в тему. Робота в парах.
		5 хв.	Гра «Країни»	Аркуші паперу, маркери
		7 хв.	Вправа «Усі яблука червоні».	Текст
		10 хв.	Міні-лекція «Що таке стереотипи».
		15 хв.	Робота в малих групах  «Християни - мусульмани».	Робочі аркуші.
		5 хв.	Руханка «Море хвилюється, раз…».
		7 хв.	Інформаційне повідомлення «Упередження ».	Фліп-чарт, маркери, ватман.
		15 хв.	Вправа «Рольові ситуації».	Картки зі сценаріями.
		3 хв..	Рефлексія заняття.
		5 хв.	Заключна вправа "Оплески по колу".
90 хв.	«Діалог, аргументація, формування поглядів»	10 хв.	Вправа «Або-або».
		20 хв.	Вправа “Діалог”.	Фліп-чарт, маркери, ватман.
		15 хв.	Міні-лекція «Аргументація як процес комунікації між людьми».	Таблиця «Метод-прес»
		15 хв.	Вправа «Переконай Іллю Муромця».
		20 хв.	Вправа «Залізничний експрес».	Список пасажирів. для кожного учасника
		3 хв.	Рефлексія заняття.
		7 хв.	Заключна вправа «Автобусна зупинка»	Паперові листи з незакінченими пропозиціями

Тема 1 «Вивчаємо Декларацію принципів толерантності»

Вступ.

Оголошення теми й мети тренінгу.

Кожна людина мусить взаємодіяти із представниками інших культур. На жаль, дух нетерпимості, ворожості до іншої культури, способу життя, інакших вірувань, переконань, звичок завжди існував та існуватиме надалі. Життя в полікультурному соціумі - проблема кожної особистості, групи людей і певних інститутів влади. Основою такого існування є толерантність як універсальний принцип людської життєдіяльності.

Багато країн світу, у тому числі Україна, можуть бути яскравими прикладами зіткнення народів, етносів, культур і цивілізацій.

Сьогодні ви станете учасниками психологічного тренінгу, метою якого є показати значимість толерантності під час взаємодії з іншими, закріплення знань учасників про компоненти толерантності, удосконалення вмінь толерантного спілкування.

Знайомство «Доміно».

 Мета цієї вправи - «розігріти» учасників перед майбутнім заняттям і забезпечити «введення в тему».Тренер нагадує учасникам правила гри в доміно і пропонує їм пограти в «особливе доміно». Правила гри: Перший учасник (бажано - ведучий) стає в центр і називає дві свої характеристики - «Мене звуть…..З одного боку, я ношу окуляри, з іншого - люблю морозиво». Учасник, який теж носить окуляри чи теж любить морозиво підходить до першого учасника і бере його за руку, кажучи, наприклад «Мене звуть…..З одного боку, я люблю морозиво, з іншого боку - у мене є собака». Гра продовжується, поки всі учасники не стануть частиною доміно. Можливі варіації в самій побудові доміно - можна побудувати коло чи типову «доміношну» структуру, учасники можуть братися за руки, обійматися, стояти або лежати на підлозі, і т.д.

Прийняття правил роботи в групі

Аби досягти гармонії в роботі, необхідно виробити правила роботи, якими будуть керуватися учасники. Група методом «мозкового штурму» встановлює правила ефективної взаємодії, відповідаючи на запитання: «Що потрібно зробити для того, щоб робота групи була ефективна?», і записують на плакаті «Правила».

Наприклад: відкритість, принцип «тут і зараз», не критикувати, активність, повага, довіра, регламент, правило піднятої руки, обговорення не людини, а проблеми, слухати й чути, почуття гумору тощо.

Вправа «Святковий салют»

Учасникам пропонується на стікерах кількома словами написати свої очікування від тренінгу. Потім по черзі наклеїти їх на плакат із зображенням салюту, при цьому озвучуючи свої думки.

Вправа «Яким я тебе бачу"

Поясніть учасникам, що завдяки цій грі кожен отримає можливість краще дізнатися про одного з членів групи і пізніше представити його всім іншим. Гравці об'єднуються по двоє і розмовляють один з одним протягом 3 хвилин. Мета бесіди - справити деяке враження на партнера. Після цього учасники знову збираються разом. Ведучий каже: «Коли ми зустрічаємо нову людину і обмінюємося з нею хоча б парою слів, то отримуємо перше враження про її особу Я пропоную вам представити групі свого партнера Але це повинно бути зроблено незвичайним чином. Ще раз подумайте про людину, з якою ви зараз розмовляли. Тепер пригадайте якийсь образ, який передавав би ваше враження від цієї людини Уявіть свого партнера групі, назвавши його ім'я і той образ, який, на ваш погляд, асоціюється з ним. Можна, наприклад, сказати: «Ганна нагадує мені плюшевого ведмедика, оскільки випромінює дружелюбність. Під час бесіди з Ганною я отримав велике задоволення».

Обговорення. Питання для обговорення:

- Що нового учасники дізналися один про одного;

- Чи намагалися вони називати найпоширеніші характеристики або, навпаки, їм хотілося чимось виділитися;

- Що вони відчували, коли дізнавалися, що хтось у групі схожий на них;

- Що вони відчували, коли дізнавалися, що хтось на них не схожий;

- Добре чи погано, що в групі є стільки різних людей. Чому?

Основна частина

Мозковий штурм

Ведучий ділить учасників на групи по 3-4 людини. Кожній групі належить виробити в результаті «мозкового штурму» своє визначення толерантності. Попросіть учасників включити в це визначення те, що, на їхню думку, є сутністю толерантності. Визначення має бути коротким і зрозумілим. Після обговорення представник від кожної групи знайомить з виробленим визначенням всіх учасників. Після закінчення обговорення в групах кожне визначення виписується на дошці або на великому аркуші ватману.

Після того, як групи представлять свої формулювання, ведучий повертає заздалегідь заготовлені визначення «обличчям» до аудиторії (див. додаток 1).

Учасники мають можливість ознайомитися з існуючими визначеннями і висловити своє ставлення до них.

Обговорення. Ведучий ставить такі питання:

• Що відрізняє кожне визначення?

• Чи є щось, що об'єднує якісь із запропонованих визначень?

• Яке визначення зроблені найбільш вдало?

• Чи можна дати одне визначення поняттю "толерантність"?

В процесі обговорення зверніть увагу на наступні моменти:

• Поняття "толерантність" має безліч сторін.

• Кожне з визначень виявило якусь грань толерантності.

Міні-лекція «Що таке толерантність»

У перекладі з латинської «tolerance» означає «терпіння».

Це слово в медицині позначає здатність організму переносити вплив тих чи інших чинників. У суспільстві толерантність означає терпимість до інших думок, поглядів, традицій.

Життя суспільства, як і життя окремої людини, ґрунтується на впливі ідей, поглядів, теорій. За часи історії людства їх промайнуло чимало. Вони оволодівали розумом людей на більший чи менший термін. Деякі з них закликали до барикад, призводили до війн, ставали підставою для створення «образу ворога» з іншого народу.

Але з розвитком суспільства до людей прийшло розуміння, що Земля не є надто великою, вона – наш спільний дім, всі люди в якому – сусіди. А для того, щоб людство успішно розвивалося, треба знаходити спільну мову. У безмежному морі різноманітних культур, релігій, думок, ідей, що належать людям різних країн на планеті, на допомогу має прийти «рятувальне коло» толерантності. Ще у ХVIII ст. французький філософ-просвітитель Франсуа-Марі Вольтер сказав свою знамениту фразу: «Ваша думка для мене глибоко ворожа, але за Ваше право висловити її я готовий віддати своє життя» ( див. додаток 2).

Толерантність – це повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. Також толерантність – це єдність у різноманітті, те, що переходу від війни до культури миру. Для громадян це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини.

Сьогодні толерантність – яскравий показник ступеню демократичності кожної держави й одна з умов її розвитку. Політична толерантність є основою для плідних міжнародних відносин.

Для того, щоб досягти успіху у власному житті, не витрачати сил на конфлікти, «побутові війни», кожному доцільно сформувати у собі толерантність як рису характеру. Для цього необхідно:

·        бути готовими до того, що всі люди різні – не кращі й гірші, а просто різні;

·        навчитися сприймати людей такими, якими вони є, не намагаючись змінити в них те, що нам не подобається;

·        цінувати в кожній людині особистість і поважати її думки, почуття, переконання незалежно від того, чи збігаються вони з нашими;

·        зберігати «власне обличчя», знайти себе і за будь-яких обставин залишатися собою.

16 листопада 1995 році на 28 Генеральній конференції ЮНЕСКО була  затверджена Декларація принципів толерантності. Цей день був проголошений Міжнародним днем толерантності. У статті 6 Декларації зазначено: «з метою мобілізації громадськості, звернення уваги на небезпеки, приховані у нетерпимості, зміцнення прихильності і активізації дій на підтримку поширення ідей толерантності і виховання у її дусі ми урочисто проголошуємо 16 листопада міжнародним днем, присвяченим толерантності, що відзначається щорічно». Цього дня за традицією у різних країнах світу проводяться акції, спрямовані проти екстремізму, різноманітних форм дискримінації та проявів нетерпимості.

Руханка «Весняний дощ!»

Інструкція. Тренер запитує групу: «Хто народився взимку, підніміть, будь ласка, руку. А тепер ті, хто народився навесні. Хто народився восени ... Хто народився влітку ... Так-так. Ті, хто народився ... (називає два сезони), дивляться на мою ліву руку. Вона відповідає за вашу роботу. Ви - команда номер один. Ті, хто народився ... (називає інші два сезони), дивляться на мою праву руку. Ви - команда номер два.

Перша команда робить так (грюкає по колінах). Спробуйте. А тепер дивіться на мою ліву руку (тренер тримає зігнуту руку на рівні плеча) - це означає, що ляскаємо тихо. Коли я піднімаю руку (піднімає над головою), хлопки стають голосніше, сильніше. Спробуємо.

Друга команда робить так (стукає підборами по підлозі). Спробуємо. А тепер дивіться на мою праву руку (тренер тримає зігнуту руку на рівні плеча) - це означає, що топаємо тихо. Коли я піднімаю руку (піднімає над головою), топаємо голосно. Отже, давайте спробуємо всі разом.

Починає накрапати дощ ... Перші краплі лунко б'ють по асфальту ... По траві ... Дощик починає посилюватися ... Ще, ще, перетворюється у зливу ... І раптом стихає ... Тихіше ... Тихіше ... І знову посилюється ... »

Тренер продовжує свій монолог, стежачи за груповою динамікою і даючи можливість групі насолодитися звуками весняного дощу.

Процедура проведення. Група сидить на стільцях. Учасникам в процесі утворення груп не обов'язково переміщатися. Вони можуть залишатися на своїх місцях. На першому етапі об'єднуємо учасників, які народилися взимку / навесні / влітку / восени в дві групи, так, щоб було приблизно рівне число учасників у кожній підгрупі. Після цього тренер дає інструкцію, що потрібно робити кожній команді: зображуємо дощ ударами по колінах (перша група) і тупанням по підлозі (друга група).Ядро розминки складає картинка весняного дощу, мальованої тренером. Тренер керує групами за допомогою рук. У рук є три положення:

1. рука внизу, висить уздовж тіла - відсутність звучання відповідної групи (ліва рука відповідає за одну підгрупу, права - за іншу);

2. долоню на рівні плеча - середня інтенсивність звучання;

3. рука піднята над головою - максимальна інтенсивність звучання.

Ця розминка несе великий заряд позитивної енергії. Тренер перекидає місток, наприклад, так: «Цей дощ нас оновив, змив втому. І тепер ми входимо в новий сезон - сезон під назвою «Декларація принципів толерантності»

Вправа «Плакат толерантності».

Тренер об’єднує учасників у малі групи по 3-6 осіб. Кожна підгрупа отримує екземпляр Декларації принципів толерантності (див. додаток 3), аркуші А1, набір фломастерів, ножиці, кольоровий папір і має протягом 10 хвилин створити «Плакат толерантності».Після завершення роботи кожна підгрупа презентує свій плакат.

Підсумок.

Заключна вправа. Вправа «Сінквейн "Толерантність"».

Завдання вправи: здатність узагальнити інформацію після певної вдумливої рефлексії. Сінквейн - це вірш, який вимагає синтезу отриманої інформації. Походить від французького слова "5". Таким чином, сінквейн - це 5 рядків: 1 - іменник, 2 - два прикметники, які підходить до теми іменника, 3 - три дієслова по темі, 4 - осмислена фраза на дану тему, 5 - резюме до теми (бажано 1 слово чи словосполучення). Індивідуально або в парах учасники пишуть сінквейни, потім проводиться аналіз і складається загальний сінквейн.

Синквейн з теми «Дитина»:

Дитина…

Весела, здорова.

Грається, навчається, розвивається!

Дитина має бути щасливою!

Турбота.

Рефлексія заняття.

• Деякі з вас вперше познайомилися з поняттям «толерантність». Яке з визначень толерантності викликало у вас найбільший відгук?

• Чи подається вам тема толерантності актуальною, і якщо так, то чому?

Тема «Толерантна особистість»

Вступ.

Вправа «Привітання».

Завдання вправи: познайомитися з привітаннями в різних культурах і зламати стереотипні форми поведінки. Учасники отримують картки з привітаннями з різних країн:

• скласти руки (як в "молитві") на рівні грудей і вклонитися (Японія);

• потертися носами (Нова Зеландія);

• потиснути один одному руки, стоячи на великій відстані один від одного (Великобританія);

• міцно обнятися і три рази поцілувати один одного в щоки (Росія);

• показати язик (Тибет);

• дуже міцно потиснути один одному руки, стоячи близько один до одного (Німеччина);

• обійнятися та поцілувати в щоки чотири рази по черзі (Франція).

Учасники вітають один одного способом, зазначеним на їх картках.

Обговорення вправи:

• яку роль відіграють привітання в нашому житті?

• спробуйте здогадатися, з яких країн прийшли ваші привітання?

• чи було важко вітатися якимось способом?

• здалися чи якісь з привітань смішними?

• як би відреагували люди з цих країн на ваші привітання?

Основна частина.

Ведучий розповідає китайську притчу «Дружна родина»: «Жила колись на світі родина. Вона була не проста. Більше 100 людей було в ній. І займала вона ціле село. Так і жили всією родиною й усім селом. Ви скажете: «Ну то й що, є чимало й більших сімей на світі. Але річ у тім, що родина була особлива - мир і спокій панували в ній, а отже, і в селі. Ні сварок, ні лайки, ні, крий Боже, бійок і розбрату.

Чутка про цю родину дійшла до самого володаря країни. І він вирішив перевірити, чи правду кажуть люди. Прибув він у село, і душа його зраділа: навкруги чистота, краса, статок і мир. Добре дітям, спокійно старим. Зачудувався володар. Вирішив довідатися, як жителі села досягли такого ладу, прийшов до глави родини: «Розкажи, чому така згода і лад у твоїй родині?». Той взяв аркуш паперу й став щось писати. Писав довго - видно, не дуже сильний був у грамоті. Потім передав аркуш володарю. Три слова були на папері: «Любов, прощення, терпіння». І наприкінці аркуша: «Сто разів любов, сто разів прощення, сто разів терпіння». Прочитав володар, почухав потилицю і запитав:

- І все?

-Так, - відповів старий, - це і є основа життя всякої гарної родини. - І подумавши, додав: - І світу теж.

Обговорення притчі. Питання:

§  Що таке толерантність?

§  Історія походження поняття толерантність

§  Коли відзначають Свято толерантності ?

Вправа «Толерантність»

Здатність поводитися толерантно може стати особистісною рисою, а відтак — забезпечити успіх у спілкуванні. Толерантні люди більше знають про свої недоліки. Вони критично ставляться до себе і не звинувачують у своїх бідах інших. Вони не перекладають відповідальність на інших. Толерантна людина не розфарбовує світ двома кольорами — чорним і білим. Вона не акцентує увагу на розбіжностях між «своїми» та «чужими», а тому готова вислухати та зрозуміти думки інших.

Почуття гумору і здатність посміятися над своїм слабким місцем — особлива риса толерантної людини. У здатної до цього людини менша потреба домінувати та зверхньо ставитися до інших.

Інструкція : Заздалегідь вертикально написати на плакаті великого формату слово «Толерантність» великими літерами. Розподілити групу на пари. Учасники витягають одну з літер цього слова, на яку і підбиратимуть значення слова «толерантність». Наприклад: «Т» — терпіння, творчість, талант, «Л» — лагідність, ласкавість тощо. Після обговорення учасники заповнюють великий плакат маркерами різних кольорів.

Можливі такі характеристики:

Т – терплячий, товариський, тактовний

О – обережний, об’єктивний, оригінальний, особливий

Л – лояльний, лагідний, легкий у спілкуванні

Е – енергійний, елегантний, ефективний

Р – рівний, розсудливий, рівнозначний, рівноправний

А – активний, акуратний, авторитетний

Н – надійний, найдорожчий

Т – терплячий, толерантний

Н – необхідний людям, ніжний, незалежний

І – інтелігентний, ідеальний, ідейний

С – співпереживаючий, співчуваючий, сприймаючий свободу думок і дій іншого, страждаючий

Т – тактовний, товариський

Ь

Вправа «Риси толерантної особистості»

Підготовка: бланк опитувальника з колонкою В на великому аркуші прикріплюється на дошку або стіну.

Процедура проведення. Учасники отримують бланки опитувальника. Ведучий пояснює, що 15 характеристик, перерахованих в опитувальнику, властиві толерантній особистості.

Інструкція: Спочатку в колонці А поставте: «+» навпроти тих трьох рис, які, на Вашу думку, у Вас найбільш виражені; «О» навпроти тих трьох рис, які у Вас найменш виражені. Потім у колонці В поставте: «+» навпроти тих трьох рис, які, на Ваш погляд, найбільш характерні для толерантної особистості. Цей бланк залишиться у Вас і про результати ніхто не дізнається, тому Ви можете відповідати чесно, ні на кого не звертаючи увагу.

На заповнення опитувальника дається 3-5 хвилин.

Потім ведучий заповнює заздалегідь підготовлений бланк опитувальника, прикріплений на дошку. Для цього він просить підняти руки тих, хто відзначив у колонці А першу якість. Число відповідей підраховується і заноситься в колонку бланка. Таким же чином підраховується число відповідей по кожній з якостей. Ті три якості, які набрали найбільшу кількість балів, і є ядром толерантної особистості (з точки зору даної групи).

Риси толерантної особистості:                                Колонка А         Колонка В

1. Прихильність до інших
2. Поблажливість
3. Терпіння
4. Почуття гумору
5. Чуйність
6. Довіра
7. Альтруїзм
8. Терпимість до відмінностей
9. Вміння володіти собою
10. Доброзичливість
11. Уміння не засуджувати інших
12. Гуманізм
13. Вміння слухати
14. Допитливість
15. Здатність до співпереживання

Учасники отримують можливість:

1. Порівняти уявлення про толерантність особистості кожного з членів групи з думкою групи;

2. Порівняти уявлення про себе («+» в колонці «А») з портретом толерантної особистості, створеним групою.

Ведучий узагальнює отриманий результат роботи.

Толерантна особистість - це шлях людини, яка добре знає себе, комфортно почуває себе в навколишньому середовищі, розуміє інших людей і готова завжди прийти на допомогу, людини з доброзичливим ставленням до інших культур, поглядів, традицій.

Інтолерантна особистість - характеризується уявою людини про власну винятковість, низьким рівнем вихованості, почуттям дискомфортності існування в навколишньому середовищі, бажанням влади, неприйняттям протилежних поглядів, традицій, звичаїв. Хто вважає, що це говориться про нього?

Руханка "Фігури."

Учасникам пропонується стати в коло. Ведучий пропонує виконати наступні фігури: "Вікінги", "Слоненя", "Тостер", "Пальма."

Кожну з фігур повинні виконувати три людини, і в кожного з них буде своє завдання. Ведучий в колі може вказати на будь-якого учасника і дати йому завдання зобразити фігуру, учасники стоять ліворуч і праворуч від нього і повинні цю фігуру доповнити. Завдання дається в дуже швидкому темпі, таким чином, той, хто неправильно виконав завдання, стає ведучим.

Наприклад, ведучий, вказуючи на людину, просить його зобразити "Вікінга". Ця людина повинна видавати вигук вікінга, при цьому махати руками над головою, учасники ліворуч і праворуч гребти веслами, відповідно, кожен у свій бік.

"Слоненя". Людина, на яку вкаже ведучий, повинна зобразити хобот. Для цього вона простягає витягнуту праву руку вперед, ліву проводить під праву і береться за ніс: вийшов хобот. Учасники справа і зліва зображують вуха: зробивши дугу з рук, прикладають їх до "голови" слоника.

"Тостер". Людина в центрі – хлібець. Учасники зліва і праворуч беруться за руки, утворюючи тостер, хлібець всередині підскакує.

"Пальма". Людина в центрі – крона. Люди праворуч і ліворуч – гілки. Людина по центру підіймає витягнуті руки вгору і змикає їх у кільце. Ліві і праві витягують руки вгору з нахилом відповідно вправо, вліво. Гра проходить у швидкому темпі. Той, хто збивається, виступає в ролі ведучого, таким чином, в ролі ведучого може побувати вся група.

Вправа «Толерантний словник».

Інструкція: Розділіть учасників на невеличкі групи (по 3-4 людини). Дайте кожній групі кілька аркушів паперу і олівці. Ведучий викликає до себе по одному представнику від кожної групи і повідомляє їм слово-завдання. Учасники повертаються в свої групи і мовчки малюють це слово. Мета групи - здогадатися, про яке слово йде мова. Група, яка здогадалася першою, отримує найбільше число балів. І так працюємо з кожним учасником. Приклади слів: расизм, біженці, ненависть, рівність, кавказці, українці, насильство, нетерпимість, зовнішність, батьківщина, справедливість, добро, культура, відмінності і інші слова, що мають відношення до нашої теми.

Після завершення гри і підрахунку балів, попросіть учасників порівняти, як різні люди малювали одні й ті ж слова:

• чи було важко вгадувати?

• а малювати?

• які слова вдалися легше, які - важче?

• чому різні люди малюють одні й ті ж слова по-різному

«Експрес - опитування «Індекс толерантності» (див. додаток 4) пропоную провести за методикою Г.У. Солдатової, О.А. Кравцової, О.Е. Хухлаевої, Л.А. Шайгерової. Для кількісного аналізу підраховується загальний результат, без поділу на субшкали. «Абсолютно не згоден» - 1 бал, «Повністю згоден» - 6 балів. Відповідям на протилежні твердження присвоюються реверсивні бали («абсолютно не згоден» - 6 балів, «повністю згоден» - 1 бал). Потім отримані бали підраховуються.

Номери прямих тверджень: 1,9,11,14, 16, 20, 21, 22. Номери зворотних тверджень: 2, 3,4, 5, 6,7, 8,10, 12,13, 15, 17, 18, 19. Індивідуальна або групова оцінка виявленого рівня толерантності здійснюється за такими ступенями:

22-60 - низький рівень толерантності. Такі результати свідчать про високу інтолерантність людини та наявність у неї виражених інтолерантних установок по відношенню до навколишнього світу та до людей.

61-99 - середній рівень. Такі результати показують респонденти, для яких характерне поєднання як толерантних, так і інтолерантностих рис. В одних соціальних ситуаціях вони ведуть себе толерантно, в інших можуть проявляти інтолерантність.

100-132 - високий рівень толерантності. Представники цієї групи мають виражені риси толерантної особистості. В той же час необхідно розуміти, що результати, які наближаються до верхньої межі (більше 115 балів), можуть свідчити про розмивання у людини «кордонів толерантності», яке пов'язано, наприклад, з психологічним інфантилізмом, тенденціями до потурання, поблажливості чи байдужості.

Для якісного аналізу аспектів толерантності можна використовувати поділ на субшкали:

1. Етнічна толерантність: 2,4,7,11, 14, 18, 21.

2. Соціальна толерантність: 1, 6, 8, 10, 12, 15, 16, 20.

3. Толерантність як риса особистості: 3, 5, 9, 13, 17, 19,22.

Субшкала «етнічна толерантність» виявляє відношення людини до представників інших етнічних груп і установки в сфері міжкультурної взаємодії.

Субшкала «соціальна толерантність» дозволяє досліджувати толерантні та інтолерантні прояви у відношенні різних соціальних груп (меншин, злочинців, психічно хворих людей), а також вивчати установки особистості по відношенню до деяких соціальних процесів.

Субшкала «толерантність як риса особистості» включає пункти, які діагностують особистісні риси, установки і переконання, які в значній мірі визначають ставлення людини до навколишнього світу.

Рефлексія заняття

Питання:

§  Які якості притаманні толерантній особистості?

§  Які якості характерні для інтолерантної особистості?

§  Які, на ваш погляд, умови, необхідні для формування толерантної особистості?

§  Що цікавого, важливого дав вам тренінг? Напишіть на стікерах у вигляді зірочок. Якщо ваші очікування здійснилися, то ми побачимо гарний святковий салют на честь дружби, взаєморозуміння й миру між народами нашої Землі.

Підбиття підсумків, прощання. Притча про цвяхи.

Ведучий: «Жив собі хлопчик із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок із цвяхами й велів по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопчик втратить терпець і з кимось посвариться. У перший день хлопчик забив 37 цвяхів. Згодом він навчився володіти собою, і кількість цвяхів щодня зменшувалася. Хлопчик зрозумів, що легше навчитися опановувати себе, ніж забивати цвяхи. Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька й сказав йому про це.

Тоді батько велів синові витягати із паркана по одному цвяху тими днями, коли він не втратить самоконтролю, і ні з ким не посвариться.

Минали дні, і згодом син зміг сказати батькові, що у паркані не залишилося жодного цвяха. Батько підвів сина до паркана і сказав: «Ти добре поводишся, але подивися, скільки дірок залишилося... Паркан ніколи не буде таким, як колись».

Коли ви з кимось сваритесь і говорите щось неприємне, ви залишаєте по собі такі ж рани, як ці дірки від цвяхів. І рани зостаються, попри те, скільки разів потім ви попросите пробачення. Словесні рани завдають такого ж болю, як і фізичні.

Не залишайте на своєму шляху цих дірок. Не забивайте цвяхи ворожнечі, нерозуміння і жорстокості в душі людей. Будьте толерантними!»

Тема 2 «Всі різні, але всі рівні »

Вступ.

Після привітання тренер звертає увагу на вислови, які написані на фліп-чарті:

«Ми легше визнаємо свої помилки у поведінці, ніж у мисленні. Ніхто не може оцінювати іншого, поки не навчиться оцінювати самого себе. (К. Роджерс)

“Дурниці – це поняття, що залежать від точки зору. Те, що одному здається дурницею або нісенітницею, для другого може мати важливе значення.”               

                                                                                                                  (Корнілус)

“Ваша думка для мене глибоко ворожа, але за Ваше право її висловити я готовий віддати своє життя.”                                                                       (Вольтер)

Вправа «Фісташки».

Інструкція: роздайте вихованцям по дві фісташки в шкаралупі і попросіть поки їх не їсти і не знімати шкаралупу. Важливо, щоб вправа проходила в спокійній, злегка «магічній» атмосфері. Багато залежить від тону вашого голосу. Попросіть учасників відповісти на наступні питання (групове обговорення):

- Які фісташки на дотик?

- А ЯКІ ЛЮДИ НА ДОТИК?

- Як би ви описали шкаралупу?

- Як би ви описали людське тіло?

- У фісташок однакові розмір і форма?

- А У ЛЮДЕЙ ОДНАКОВІ РОЗМІР І ФОРМА?

- Фісташки одного кольору?

- А ЛЮДИ - ОДНОГО КОЛЬОРУ?

- Чи є на фісташках тріщини або вони трохи розколоті?

- А ЛЮДИ можуть ламатися і тріскаться?

- Потрясіть фісташки. Ви відчуваєте звук?

- А які звуки видають ЛЮДИ?

- Відкрийте фісташки. Зсередини вони інші, ніж зовні? У чому відмінності?

- А ЛЮДИ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ ВСЕРЕДИНІ І ЗОВНІ?

- З'їжте фісташки. Які вони на смак?

- ЧИ МОЖНА СКАЗАТИ, ЩО У ЛЮДИНИ Є СМАК?

- Чи погано ділити фісташки на погані і хороші?

- А ЧИ МОЖНА ПОВОДИТЬСЯ ТАК З ЛЮДЬМИ?

Основна частина.

В світі налічуються тисячі самих різних культур. Існують також відмінності між представниками однієї культури. Не буває абсолютно однакових людей. Чим більше ми знаємо один про одного, тим більше ми розуміємо, як ми схожі. У всіх у нас є загальна потреба в їжі, у сні, в безпеці, в близькості і любові. Незважаючи на відмінності між нами, у нас багато спільного. Поки відмінності не порушують прав людини, їх необхідно приймати, а не боротися з ними. Відмінності роблять світ цікавим.

Робота в парах з поняттями «ПОДІБНІСТЬ» та «ВІДМІННІСТЬ».

Інструкція: В центрі дошки написано слово «Люди». Дошка ділиться на дві половини, одна – це «ПОДІБНІСТЬ», а інша - «ВІДМІННІСТЬ». Старшокласники об’єднуються в пари, називають і записують риси подібності та відмінності між людьми, що живуть на Землі.

Питання для обговорення:

·        Як впливають подібності та відмінності між людьми на життя суспільства?

·        Як спілкуються між собою старі й молоді люди?

Висновок: про людину судять по тому, яка в нього професія, як він будує відносини в родині і з оточуючими. Виділяють особливості мови, вміння грамотно і ясно висловлювати свої думки, не вдаючись до вульгарних виразів. Люди різні, різна і їх культура. Відчуженість і ворожість у сприйнятті іншої культури - дуже поширене явище в нашому житті. Воно виникає через страх невідомого, очікування ворожості з боку іншої групи, відчуття дискомфорту від вторгнення «чужих» у звичне життя. Може бути, набагато простіше жити в світі, де всі люди однакові? Давайте пофантазуємо…Уявімо собі, що настане час, коли всі люди на Землі стануть абсолютно однаковими (зріст, колір очей і волосся, одяг, знання і т. д.).

·        Яким буде цей світ?

·        Як люди будуть в ньому жити?

·        Добре чи погано, що ми всі різні?

 Після обговорення тренер робить висновок.

Таким чином, відмінності доповнюють і збагачують суспільство. Щоб жити в світі, людям треба навчитися жити, вирішуючи проблеми на основі співробітництва. Ми часто хочемо бути такими ж, як всі інші, і страждаємо, відчуваючи, що відрізняємося від інших. Іноді дійсно добре, що ми як усі, але не менш важлива і наша індивідуальність. Її треба цінувати.

Вправа “Хто я такий”

Обладнання: аркуші паперу і ручки на кожного з учасників. Ведучий пропонує всім учасникам написати фразу «Я - ... національності ». Наприклад: «Я - росіянин», «Я - азербайджанець» і т. д. Далі національність записується в стовпчик по буквах, і потрібно до кожної букви написати якусь особисту характеристику, що починається на цю букву. Наприклад, запис може виглядати наступним чином: «Р - розважлива, О - оптимістична, С - самостійна, І-інтелектуальна, Я – яскрава, Н - настирна , К - красива, А – активна ». Бажаючі зачитують, що у них вийшло. Ведучий звертає увагу учасників на те, скільки було однакових букв, а які різні були наведені приклади якостей. Напевно, це не випадково, люди теж і схожі між собою, і відрізняються один від одного.

Розминка «Ми різні».

 Тренер пропонує учасникам зібратися в групи за ознаками, які ви будете називати:

• за ростом;

• за статтю (хлопці, дівчата);

• за громадянством;

• за кольором очей;

• за кольором волосся;

• за кольором взуття тощо.

(Можливі інші приклади – той, хто любить поспати, байдикувати, красиво співає, захищає права інших людей, вміє організувати колектив ...).

Після цього виберіть одного учасника, зав'яжіть йому (їй ) хусткою очі. Він знаходиться в колі і йому необхідно вибрати собі пару серед учнів і учениць, що утворили коло.

Завдання: Не розмовляючи, можна доторкнутися до обличчя, рук, волосся, потрібно відгадати свого напарника або напарницю, назвати його (її) ім’я, прізвище, декілька слів розповісти про зовнішність, характер, хобі.

Знайомство з притчею та її обговорення.

Ведучий: «Одне село розташовувалося в горах, де текло джерело зі смачною водою. Але ця вода була шкідливою для здоров'я людини, і у всіх, хто її пив, на шиї з'являлися жирові складки, а голови поверталися з великими труднощами. Місцеві жителі з покоління в покоління пили цю воду і всі мали потворні шиї Одного разу у село прийшла людина здалеку. Його відразу ж оточила юрба цікавих жінок. Вони розглядали його шию і сміялися над тим, що вона занадто худа. Мандрівник розгубився і, не стерпівши, вигукнув: «Ну, вистачить! Досить потішатися наді мною! Краще на свої нарости подивіться - ви ж просто уроди! Вам би потурбуватись як краще вирізати ці пухлини! А ви смієтеся над моєю худою шиєю! ». Жінки ще сильніше розреготалися. Вони показували один на одного і говорили, що всі в селі схожі і так було протягом всіх століть. Вони ніколи не виходили за межі свого селища, і переконати їх у потворності подібної зовнішності було неможливо ».

Ведучий пропонує питання для обговорення:

• У чому сенс цієї притчі?

• Які виникають відносини між людьми різних народів через зовнішні відмінності?

• Чи можна виправдати поведінку жінок?

• Хто в цій ситуації правий?

• До чого закликає ця притча? Чому вона вчить людей?

Висновок: народи різняться між собою, і часто ті, хто сміється над іншим, не розуміють своєї неповноцінності. Тому люди повинні терпляче ставитися один до одного.

Робота с поняттям «меншість».

Тренер пише на фліп-чарті слово "меншість". Питає старшокласників, які слова асоціюються у них з цим поняттям. Перші відповіді учасників можуть торкатися головним чином чисельності групи, однак можливо одержати також інші інтерпретації, наприклад, такі, що стосуються самовідчуття представника меншини, - така людина відчуває себе не такою, як усі, або до неї ставляться не так, як до інших людей. Зазначає, що, в певних ситуаціях, кожна людина може опинитися в меншості. Але при цьому підкреслює, що почуття гідності людини і ставлення до неї значно важливіші, ніж "кількісний фактор". Сам факт приналежності до меншості може не мати аніякого значення для почуттів людини. Наприклад, учень з фізичною вадою може прекрасно почувати себе в класі, якщо однолітки ставляться до нього доброзичливо і чутливо. Для такої людини приналежність до кількісної меншості може не мати ніякого значення. Тренер торкається проблеми "новачків" у шкільному класі.

Усі пропозиції учнів групуються  і записуються на дошці.

Меншість:

§  вікова

§  національна

§  релігійна

§  етнічна

§  расова

§  люди з фізичними вадами, тощо

Тренер просить учнів розповісти про випадки зі свого життя, коли їм на власному досвіді довелося відчути, що таке бути меншістю.

Після обговорення, педагог створює проблемну ситуацію: «Корабель потопився під час шторму. Хвилі викинули на берег човен, в якому врятувалось 10 чоловік, а саме: літня жінка, подружжя негрів, сліпа дівчина з матір’ю, 5 європейців, серед яких 3 чоловіка і 2 жінки. Чоловіки розподілили питну воду та їстівні запаси таким чином: дві третини взяли собі, а одну третину віддали іншим, пояснивши, що їм, як чоловікам, потрібно більше»

Питання для обговорення:

1.      Чи можна було б цю проблему розв’язати по-іншому?

2.      Як би ви це зробили?

3.      Що ще, на вашу думку, бракувало цим людям, окрім їжі та води? Яких почуттів?

Тренер підводить учасників до думки, що чоловікам не вистачало почуття реальної оцінки ситуації, взаєморозуміння, спільного пошуку вирішення питання, тобто культури толерантності. Він зазначає, що в певних ситуаціях кожна людина може опинитись в меншості. Але при цьому підкреслює, що почуття людини і ставлення до неї значно важливіші, аніж «фактор меншості» в будь-якій формі його прояву. Сам факт приналежності до меншості може не мати ніякого значення для почуттів людини. Наприклад, учень з фізичною вадою може добре почувати себе в класі, якщо однолітки ставляться до нього доброзичливо і чутливо. Для такої людини приналежність до кількісної меншості не відіграє великої ролі. Іноді приналежність до меншості може бути джерелом дуже позитивних почуттів. Наприклад, у тому випадку, коли учень виконав контрольну роботу на “відмінно”, в той час, як інші учні отримали нижчі оцінки.

Підсумок.

Висновок: Кожна людина неповторна. Світ тому і цікавий, що  всі люди навколо нас різні, у них різні звички, погляди на життя, звичаї, і важливо навчитися не тільки висловлювати власну думку, а й приймати думку іншого. Приналежність до певних меншостей було і залишається, здебільшого, джерелом неприємності. Але кожна людина повинна усвідомити, що “усі ми є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними і непорушними” (Конституція України ст. 21). Задля того, щоб уникнути конфліктних непорозумінь у міжособистісних стосунках, ми повинні в собі розвивати такі риси характеру як виваженість, справедливість, чуйність, доброзичливість, порядність, поступливість. Все це можна об’єднати словом

ТОЛЕРАНТНІСТЬ

Меншість

Вікова національна релігійна етнічна расова люди з фізичними вадами тощо

Шлях до взаєморозуміння

Виваженість Справедливість Чуйність      Доброзичливість Порядність Поступливість

Толерантність

Рефлексія заняття

• Що нового ви дізналися про поняття «толерантність» у порівнянні з попереднім заняттям?

• Які сторони і аспекти толерантності найбільшою мірою характеризують це поняття?

Вправа «Емоційний ланцюжок»

Інструкція: Усі учасники стають у коло, кладуть ліву руку на плече сусіда і по черзі один за одним дякують сусідові зліва за гарну роботу, позитивні емоції, висловлюють побажання тощо. Останнім висловлюється тренер.

Тема  «Терпимість до відмінностей»

Вступ.

Вправа «Чарівники»

Інструкція: «Розбийтеся, будь ласка, на трійки. Я хочу вам зараз показати дуже цікавий і захоплюючий спосіб оцінки і повторення пройденого. Для цього члени трійки отримують різні ролі. Двоє з них будуть Чарівниками. Чарівники стають поруч і кладуть руки один одному на плечі. Третій учасник стає Учнем. Він стає напроти них. Учень екзаменує Чарівників. Він може поставити їм будь-яке питання, що відноситься до вивченої теми. Це має бути питання, на яке не можна відповісти тільки словами "так" чи "ні". Наприклад: «Що таке толерантність?» Чарівники повинні відповісти на нього, але зовсім незвичайним способом. Вони говорять по черзі, причому кожен з них за один раз вимовляє тільки одне слово. Все одно, який з двох чарівників почне відповідати. Після того як перше слово відповіді сказано, настає черга другого Чарівника - він повинен продовжити розпочату думку. Кодекс честі Чарівників забороняє їм домовлятися про зміст відповіді і планувати свою спільну поведінку, вони повинні імпровізувати на ходу, намагаючись справити на Учня сильне враження.

А тепер Чарівники можуть приступити до своєї роботи. Хоча у вас два тіла, розум у вас тільки один. Після першого питання ваш Учень задасть вам ще одне питання, і ви знову повинні будете якомога злагодженіше йому відповісти - тільки по тим же правилам. Так буде тривати до тих пір, поки я не скажу "Стоп!" (5 хвилин)»

Питання для обговорення:

§  Які почуття ви відчували під час гри?

§  Чи легко було Чарівникам відповідати на всі питання Учнів?

§  Чи відбувається подібна ситуація спілкування в шкільному житті?

§  Хто найчастіше виконує роль Чарівника?

Основна частина

Введення в тему.

Тренер коротко розповідає учасникам біблійну притчу про вавилонську вежу: “Нащадки Ноя швидко розмножувалися і заселяли Землю. У той час на Землі була одна мова та слова одні. Але незабаром виявилося, що люди, що народилися після потопу, нітрохи не краще людей, що жили до потопу. Вони теж часто творили зло. Одного разу люди зібралися разом і сказали: «Побудуємо собі місто і вежу висотою до небес і зробимо собі ім'я, перш ніж розпорошилися по поверхні Землі». Вони наробили цегли з глини і завзято зайнялися будівництвом. Але Богу було неугодна гординя людей, які бажають так прославити себе. Він зійшов подивитися на місто і башту, які збудували люди, і сказав: «Є один народ, і мова одна для всіх. І ось що вони почали робити, і не відступляться від того, зробили». І Бог змішав мови людей, щоб вони перестали розуміти один одного і не змогли більше будувати вежу. Потім Бог розсіяв їх по всій Землі ...”

Обговорення:

• Як ви думаєте, для чого спочатку людям було дана єдина мова?

• У чому давні люди не виправдали покладені на них сподівання?

• До чого призводить гординя, нетерпимість?

Робота в парах «Від слів - до справи».

Тренер: «Ми розуміємо, що в нашому світі дійсно багато насильства і жорстокості і нам просто необхідно вчитися бути толерантними у всьому. І перш за все, необхідно не просто говорити про це, а переходити від слів до справи, ми повинні навчитися не допускати прояву нетерпимості навколо себе, повинні бути готовими застосовувати отримані на тренінгу навички в різних реальних життєвих ситуаціях. Ця вправа допоможе вам досліджувати ситуації, в яких нетерпимість може виявлятися в повсякденному житті і можливі способи реакції в таких випадках».

Інструкція: Розділіть учасників на пари. Кожна пара отримує одну картку. Учасники повинні розглянути ситуації, вибрати найбільш відповідальний і невідповідний варіант поведінки. Потім пара робить презентацію своєї ситуації. Розповідає про можливі варіанти і про ті, які були вибрані. Група коментує. Після цього вся група повинна відповісти на питання:

• що виграють в кожному з обраних варіантів учасники подій ?

• що програють в кожному варіанті учасники подій?

•чи можуть бути інші шляхи вирішення, крім запропонованих?

Обговорення:

• попросіть учасників згадати подібні ситуації, які траплялися з ними в житті;

• як вони вели себе в таких випадках?

• що заважає нам іноді чинити так, як ми вважаємо правильним?

•що (або хто) може допомогти нам вести себе так, як ми вважаємо правильним?

• що можна зробити, щоб такі ситуації взагалі не виникали навколо нас?

Картка 1. ПРІЗВИСЬКА.

У компанії, в якій ви проводите вільний час, прийнято називати людей різними прізвиськами. Комусь дістаються приємні прізвиська, комусь образливі. Одного з хлопців всі називають "Товстий", хоча він кілька разів просив так його не кликати. Насправді його звуть Сашко. Ви називаєте його по імені, але всі кричать "Який він Саша, він - Товстий!".

• Станете теж називати його "товстий", інакше всі можуть почати сміятися над вами?

• Будете називати його по імені. Вам наплювати на думку оточуючих.

• Спробуєте пояснити всім, що називати людей образливими прізвиськами нерозумно.

Картка 2. СВАСТИКА.

На стіні школи ви побачили свастику. Ваші дії:

• Пройду мимо і не помічу

• Напишу поруч "смерть всім чорним"

• Непомітно зітру її

• Разом з друзями почну в школі кампанію проти нацистських символів.

Картка 3. АНЕКДОТИ.

Всі навколо сміються над вірменами і чукчами і розповідають про них образливі анекдоти. Хлопчик-вірменин, який навчається у вашому класі, дуже ображається. Анекдоти при цьому дуже смішні.

• Я теж згадаю парочку анекдотів і розповім.

• Поясню вірменському хлопчику, що анекдот - це просто жарт.

• Попрошу не розповідати таких образливих анекдотів.

Картка 4. ВІЙНА.

Один ваш друг в компанії розповідає, що всі араби і взагалі мусульмани - терористи і тому ми повинні їх ненавидіти. Ваші дії:

• Зроблю вигляд, що не почув цієї репліки.

• Поясню друзям, що це - забобон.

Картка 5. РАСИЗМ.

У вашому дворі живе чорний хлопчик. Його тато - з Нігерії. Ви з ним подружилися. Але ваш тато дізнався і не хоче, щоб ви спілкувалися з негром, бо це - небезпечно.

• Я послухаю тата, все-таки він - дорослий.

• Я продовжу спілкуватися зі своїм другом, але татові не розповім.

• Я попрошу дозволу запросити цього хлопчика в гості і познайомлю його з татом. Він зрозуміє, що мій друг - цікавий і талановитий і проблема буде вирішена.

Руханка «Погода в Занзібарі».

Стати в коло, повернутися направо і йти, повторюючи рухи за тренером: «У Занзібарі гріє сонечко ( гладити по плечах того, хто йде попереду), дме легкий вітерець (провести пальцями по спині). Та ось хмарки закрили сонце, почав накрапати дощик (стукати пальцями), здійнявся вітер (терти спину), почалася злива (енергійно стукати пальцями по спині), град (кулаками). Але що це? Буря вщухає (усе в зворотному порядку). Злива переходить у дрібний дощик, буря перетворюється на дрібненький вітерець. У Занзібарі знову сонечко». Можна продовжити гру, розвернувши учасників на 180° і запропонувати тим, хто стояв позаду: «А в Україні холодно. Коли виходиш на вулицю, мороз хапає за щоки (щипати за щоки), за вуха (масажувати вуха), пробирається під куртку (щипати спину), мерзнуть ноги (тупотіти ногами). Та коли заходиш у дім, стає тепліше, пощипують вуха, щоки (терти вуха, щоки). Поступово зігріваєшся, розслаблюєшся (гладити по плечах, спині)»

Тест «Шкала соціальної дистанції (Е.Богардус)».

На заняттях нашого тренінгу ми з вами вчимося бути толерантними, намагаємося здати своєрідний тест на толерантність, іспит на людяність і розуміння. Ключі до вправ, в яких ви брали участь, - це наші людські якості, і дуже хотілося б, щоб ці якості були з вами все життя.

У 1920-х роках американський соціолог Еморі Богардус розробив шкалу для вимірювання соціальної дистанції, що розглядається ним як ступінь близькості або відчуженості між двома групами людей. Богардус сформулював список з семи суджень, що відображають різну ступінь соціальної дистанції. При опитуванні респонденти відзначали те судження, яке відповідало допустимої ними близькості з членами даної групи.

Обробка результатів. Номер затвердження над шкалою відображає величину соціальної дистанції (1 - мінімальна, 7 - максимальна). Соціальна дистанція членів однієї групи (респондентів) по відношенню до інших груп обчислюється як середнє арифметичне індивідуальних відповідей. Відповідно, чим менше цей показник, тим коротше соціальна дистанція між двома групами і тим сильніше виражені позитивні почуття однієї групи по відношенню до іншої. Можлива також оцінка кожного пункту шкали як окремого твердження, наприклад, в діапазоні: абсолютно згоден (1) - абсолютно не згоден (7), що передбачає відповідну обробку результатів ( див.додаток 6).

Ділова гра «Давайте домовлятись!»

Інструкція:

1. Вибрати двох ведучих, двох «прикордонників». Решта учасників діляться на 3 групи. Шляхом жеребкування кожної з груп видається картка, на якій окреслені межі деякої вигаданої країни, описано місце розташування,  основні заняття населення. Протягом 10 хвилин учні повинні придумати назву країни, розповісти про геополітичні та соціально-економічні особливості, національні традиції, відповісти на питання про те, що сприяє розвитку країни, який рівень життя населення в ній.

2. По черзі кожна група представляє свою країну (12 хв.). Форма подання - будь-яка. Можна створити кілька слайдів (при наявності ноутбуків, проектора, екрану в класі), можна уявити агітбригаду і т.д. Але треба забезпечити кожну групу великим листом паперу (наприклад, ватманом, світлими шпалерами), на якому вони намалюють кордон, родовища, ліси, озера. Коли школярі будуть представляти «країну» вони згуртуються біля свого малюнку. На цьому етапі, група виконує наступне завдання ведучого.

3.Ведучий: «Так трапляється, що люди не завжди живуть на одному місці. І зараз 3 особи з кожної країни повинні будуть збирати валізи і відправлятися за кордон. Безумовно при перетині кордону, вам належить пройти митний контроль». Вирішіть, хто з членів команди буде змушений емігрувати в іншу країну» (1 хв.). «Мігранти» можуть зібрати валізу, прихопивши з батьківщини»самі потрібні або дорогі їм речі (2 хв.).

4.На умовному кордоні (таблички «кордон», «прикордонний стовп» приготувати зазделегіть) мігранти розповідають і показують прикордонникам, що найціннішого вони взяли зі своєї країни. (10 хв.) В цей час другий ведучий роздає членам команди, які залишилися («корінним жителям») - картки (див. нижче), на яких в найзагальніших рисах дані вказівки, як вони повинні будуть себе вести з мігрантами. Про ці вказівки мігранти знати не повинні.

5.Командам надається 10 хвилин на розмову з гостями їх країни.
«Корінні мешканці» розповідають «мігрантам» про заходи їх соціальної підтримки: чи нададуть їм житло, роботу, можливість навчання, страховку тощо), про перспективні інвестиційні програми і проекти.

6. Після цього мігранти приймають рішення, залишитися в цій країні, або повернутися на батьківщину (1 хв.).

7. Рефлексія (5 хв.). Повернувшись в тренінгове коло, учасники розповідають, що відчували під час бесіди. Що важливіше для людини: як тебе зустрічають або яку матеріальну вигоду отримаєш, залишившись в цій країні.

Пояснення: гру можна розвивати. «Мешканці» можуть придумати законодавчі акти щодо мігрантів, обґрунтувати ті чи інші відношення до них  гостей з інших «країн».

Організація простору: всі «країни» повинні знаходитися на деякій відстані один від одного, щоб учасники не тільки брали участь у дії, а й могли спостерігати за подіями.

Картки:

1) Рівень життя дуже високий. Не потрібні робітники з низькою кваліфікацією, тому що є високотехнологічне виробництво. Безкоштовна освіта. Житло доведеться знімати, кредит надамо на кілька років, але проценти високі. Розмовляють поблажливо з упередженням проти «чужаків».

2) Рівень життя невисокий. Медична страховка надається. Є робочі місця в будівельній індустрії (малярі, штукатури), потрібні асфальтоукладальники, двірники. Житло - кімната в гуртожитку. Розмовляють доброзичливо, розхвалюють добросердя жителів, розповідають про гарні традиції.

3) Рівень життя середній. Навчання у вищих навчальних закладах платне, і оплата висока. Екологія неважлива: у місті асфальтовий завод. Потрібні робочі руки. Робочі місця - у сфері торгівлі, на заводі. Тимчасове житло надається в переселенському фонді. Розмовляють доброзичливо, «умовляють».

Або другий варіант:

Вказівка № 1. Мігрантам не надається ні житло, ні робота, на страховка, але є перспектива на хороше життя, через кліматичні умови.

Вказівка № 2. Мігрантам надається  житло,  навчання, але не надається робота, страховка.

Вказівка № 3. Мігрантам надається тільки робота.

Рефлексія заняття

·        Які конкретні дії може зробити кожна людина у власному житті, щоб не допустити проявів нетерпимості по відношенню до інших людей у навколишньому світі?

Заключна вправа «Мийна машина»

Учасники стають в «струмочок». Це мийна машина. Один з учасників грає роль автомобіля, який необхідно помити. Він входить до «струмочку». Це і є мийна машина, а учасники торкаються по черзі до нього і кажуть йому ласкаві слова і добрі побажання на майбутнє. На виході з машини його чекає «сушарка», яка повинна його обійняти. Після цього відбувається зміна ролей «сушарки» і «автомобіля». Вправа вважається завершеною тоді, коли всі члени групи зможуть побути в різних рольових образах.

Тема «Зруйнуємо піраміду ненависті».

Вступ.

Гра «Невидимий зв'язок».

Учасники встають у коло на відстані витягнутих рук і закривають очі. Тренер заходить всередину кола і розповідає вступну історію. «Багато років тому на землі жив мудрець, який довгі роки провів спочатку в подорожах по всіх дивних містах і селах, а потім присвятив роки роздумам про сутність людства. І сплів мудрець довгу найтоншу нитку. Задумав він обійти добрих серцем людей і пов'язати їх цією чудесною найтоншою ниткою».(Ведучий розповідає історію і обходить учасників, вкладаючи кожному в руки нитку. На останньому учаснику тренер відрізає нитку і зав'язує кінці. Таким чином, нитка утворює замкнутий круг).

«Воістину, нитка була унікальна. Гладка, тонка, вона була абсолютно непомітна для людини, але, незважаючи на це, вона впливала на його взаємини з іншими людьми. Ті, кому мудрець передав чудову нитку, стали добрішими, спокійнішими. Вони стали більш уважно ставитися один до одного, прагнули зрозуміти думки й почуття ближнього. Іноді вони сперечалися, але, о диво, нитка натягалася, але не рвалася. Іноді вони сварилися, і нитка розривалася, але при примиренні обірвані кінці нитки зв'язувалися знову. Тільки вузлик нагадував про минулу сварку. Що зробили люди з подарунком мудреця? Хтось дбайливо зберігав, передаючи  таємницю про неї з покоління в покоління. Хтось, не відчуваючи присутності нитки, залишав на ній безліч вузликів, та й характер його поступово ставав «вузлуватим». Але, головне, у кожного з'явилася здатність простягати нитки до тих, кого вони вважали близькими і друзями, соратниками і партнерами. Зараз ви відчуваєте в своїх руках чудову нитку, подарунок мудреця. Давайте перевіримо, що може статися, якщо кожен потягне її на себе. Вона натягнеться, і буде різати руки. Такі відносини називаються натягнутими. А якщо хтось потягне нитку на себе, а хтось не стане це робити. Рівновага кола порушиться. Хтось буде почувати більш впевнено. В таких ситуаціях кажуть: він тягне ковдру на себе. Деякі люди вважають за краще одягати цю нитку собі на шию. Хочете спробувати? Відчули, як боляче нитка ріже шию? У подібних ситуаціях кажуть: посадив собі на шию. Різні експерименти можна проводити з цією ниткою. Багато людей навіть присвячують цьому ціле життя. Натягнуть, розірвуть, зав'яжуть вузол, одягнуть на шию, або взагалі відпустять. Давайте зараз знайдемо такий стан і натяг нитки, який для всіх нас буде найбільш зручним. І запам'ятаємо цей стан кожною клітинкою свого тіла».

Питання для обговорення:

1. Якими були ваші враження від зустрічі з чудовою ниткою, подарунком мудреця?

2. Що було легко, що важко в цій грі?

3. Чому ця гра може навчити команду?

Відчуття невидимого зв'язку допомагає встановити довірчі відносини в команді. Комфортність взаємин залежить від того, в якому стані знаходиться нитка: натягнутому або вільному. Експериментуючи з натягом нитки, ми символічно проживали різні типи взаємин один з одним. Головне, не дивлячись ні на що, треба вміти відновлювати комфортний стан нитки.

Основна частина

Робота в парах

Тренер: «Вправи, які ми будемо виконувати сьогодні на занятті, ознайомлять вас з основними складовими «піраміди ненависті» - стереотипами та упередженнями, дискримінацією та насильством. Ви зможете навчитися розпізнавати їх у собі та інших, розуміти їх причини і шкоду, яку вони завдають суспільству і кожному з нас. Наявність стереотипів не є провиною людини.

Стереотипи є в кожного з нас, і це - природний спосіб пізнання світу. Стереотипи нас супроводжують щоденно. Уявіть собі, яким є уявлення про: відмінницю, вчительку, циганку, бізнесмена, ділову жінку, бомжа. Виберіть 2 стереотипи і запишіть їх характерні ознаки. А тепер об'єднайтеся в пари та обміняйтеся своїми характеристиками».

Гра «Країни»

Інструкція: Учасники сідають у коло. У кожного з них є по аркушу паперу і маркеру. Один учасник називає свого сусіда будь-яку країну, назва якої той записує на аркуші паперу. Так, по колу, учасники «роздають» один одному зарубіжні країни. Вони не повинні повторюватися.

Коли в кожного з них на руках буде по листу з назвою країни, дається завдання: передаючи листи сусідам по колу, написати до кожної країни по одній асоціації. Таким чином, після виконання завдання при кількості учасників 10 чоловік ми отримуємо 10 аркушів з назвами країн і набором з десяти асоціацій до кожної країни. Зазвичай асоціації учасників є найбільш широко поширеними стереотипами, пов'язаними з конкретною країною. Наприклад Італія - піца, макарони, чоботи; Німеччина-Гітлер, фашизм, пиво, машини; Англія - пунктуальність джентльмен, Шерлок Холмс і т. д.

Далі зачитуються назви країн і список асоціацій. Завдання ведучого, проаналізувавши асоціації учасників, нагадати І м, що у кожної країни є відомі культурні цінності: пам'ятники архітектури, твори мистецтва, тобто показати однобокість і небезпека стереотипного підходу до оцінки явищ і речей.

Питання для обговорення:

1.      Чи у всіх були однакові стереотипи?

2.      Якщо так, то чому?

3.      Якщо ні, то чому?

4.      Чому у вас виникли саме такі стереотипи?

5.      Як ви вважаєте, які чинники впливають на формування стереотипів у суспільстві?

Вправа «Усі яблука червоні»

Інструкція: прочитайте історію про Еллі в країні фруктів і овочів.
 «Ви всі знаєте Еллі з книжки про Чарівника Смарагдового Міста. Ви тільки не знаєте, що Еллі ніколи в житті не бачила ніяких овочів і фруктів, оскільки в Канзасі вони не росли, а в Чарівній Країні вони їй просто не траплялися. Якось в Канзасі знову розпочався ураган. Тільки цього разу він доніс Еллі не до Чарівної Країни, а до країни овочів і фруктів. Спочатку Еллі побачила велику червону кулю. «Хто ти?» — запитала Еллі. «Помідор», — відповіла куля. І Еллі пішла далі. Тут їй трапилась велика жовта куля, яка відрекомендувалася: «Лимон» — і запропонувала Еллі спробувати шматочок себе. Еллі покуштувала шматочок лимона, але він був таким кислим, що вона ледь не заплакала. Дівчина образилася на лимон і пішла далі. Тут вона побачила довгий фрукт, який теж запропонував їй скуштувати шматочок себе. Вона спробувала, і їй дуже сподобався смак. «Я хочу запам'ятати як тебе звати», — сказала Еллі. «Банан», — відповів фрукт. І Еллі пішла далі. Вона присіла на галявині. З дерева звисала інша червона куля. «Гей, помідоре, давай поговоримо», — сказала Еллі. «Я не помідор, я — яблуко», — пролунав скривджений голос. Однак дівчина не повірила: «Еге ж, я тебе знаю, ти круглий і червоний. Ти — помідор, і годі мене дурити». Яблуко дуже занервувало і впало з дерева. Про балачки вже не могло бути й мови. Еллі пішла далі, аж раптом їй захотілося їсти. Вона перебувала на полі, яке рясніло від жовтих куль. «Скуштуй нас, ми такі солодкі», — шепотіли вони. «Знайшли дурну. Ви жовті, отже, ви кислі», — сказала Еллі. Вона залишилася голодною, а солодкі дині лише здивовано кліпали очима. Але ось на стежці вона побачила довгий плід. «Треба скуштувати», — сказала вона. Гіркий перець ніколи не користувався популярністю. Він був радий пригостити Еллі. Від гіркоти й подиву Еллі знову заплакала».

1.Хто зрозумів проблему Еллі?

2.У чому була її помилка?

3.Чому Еллі неправильно думала про різні фрукти?

4.Від цього вона виграла чи програла?

5.А фрукти?

Те, що ми спостерігали у випадку з Еллі, називається словом «стереотипи». Розкажіть на прикладі Еллі, як стереотипи виникають у житті.

Запитання:

1. Яку позитивну роль стереотипи відіграють у житті?

2. У чому негативна роль стереотипів?

Міні-лекція «Що таке стереотипи».

Тренер: «Як ви вважаєте, чому люди часто нетерпимі один до одного? Чому дозволяють собі ставитися зневажливо до інших, при цьому найчастіше страждають, якщо принижують їх. Як, чому з'являються у людей упередження щодо когось і чогось? На це питання нам буде легше відповісти, коли ми розглянемо такі поняття як «стереотипи» та «упередження».

Напевно, доводилося вам говорити або чути від інших "Чоловіки не плачуть", "Всі жінки - пліткарки", "Німці пунктуальні, американці прагматичні, французи велелюбні, українці "собі на умі", євреї хитрі, росіяни - п'яниці, цигани - шахраї і шахрайки, чеченці - злі і жорстокі ". Це приклади стереотипів.

Стереотип (від грецьк. stereos - твердий, typos - відбиток) - це стандартизований схематичний образ або уявлення про певне явище, процес, об'єкт, часто емоційно забарвлений, сталий; складається переважно під впливом соціальних умов та попереднього життєвого досвіду.

Стереотипи - це неправомочні узагальнення, які ми робимо з приводу тих, про кого ми мало знаємо. Людський мозок влаштований таким чином, що він постійно класифікує все, що зустрічає в реальності. Коли у нас не вистачає інформації про якийсь предмет, ми відносимо його до певної категорії і приписуємо йому певні якості. Так ми вирішуємо, що «всі росіяни багато п'ють», а «всі підлітки вживають наркотики». Деякі стереотипи передаються з покоління в покоління, їх приймають на віру і не перевіряють. Часто вони є основою жартів та анекдотів про представників різних рас і народів. Ані ті, хто розказує, ані слухачі не задумуються над тим, що сміючись, вони створюють і розповсюджують неповагу, а інколи і нетерпимість до представників якоїсь групи чи нації.

Звичайно, у кожної людини є якісь риси схожості з іншими, як і відмінності. Стереотипи, та пов’язані з ними упередження (або передсуди) насамперед, складаються внаслідок  перебільшення відмінностей та недооцінки схожості. Стереотипи не завжди є неправдою, але часто перебільшують негативні риси. Стереотипи поділяються за змістом на:

позитивні, ознакою яких є те, що позитивні риси одного чи декількох представників групи, національності, держави у перебільшеному вигляді переносяться на всю групу, національність чи державу. Наприклад: у нашій школі - найкращі учні, моя кохана дівчина – найкрасивіша, наша держава - наймогутніша. Інколи ми використовуємо позитивні стереотипи  відносно групи, до якої належимо, щоб відчувати себе сильнішими і кращими за інших. 

 негативні, коли негативні риси одного чи декількох представників групи, нації, держави  переносяться на всю групу, націю чи державу  (в сусідній школі немає нічого цікавого; в селі люди неосвічені; всі поляки  гонорові; всі євреї хитрі; всі африканські країни нерозвинені).

нейтральні – такий тип стереотипів ґрунтується на нейтральному (ані негативному, ані позитивному) враженні про різні категорії людей. Наприклад: всі українці люблять борщ; всі іспанці дивляться кориду, всі англійці - пунктуальні тощо.

Однією із причин популярності стереотипів є номінальна можливість шаблонно сприймати ситуацію, а не набувати досвіду і вмикати мислення. Стереотип дозволяє робити швидкі, невідповідні висновки у випадках нормативного тиску (потреби соціального одобрення).

Особисті - ці стереотипи людина формує сама. До них відносяться її різні переконання, пристрасті - усе те, що (на думку людей) складає особистість, індивідуальність людини, її інтереси.

Гендерні, являють собою культурно і соціально обумовлені думки про якості, атрибути і норми поводження представників обох статей і їхнє відображення в мові. Гендерні стереотипи у колективній суспільній свідомості закріплені міцно і міняються повільно. Наприклад, у декретну відпустку йде лише жінка, жінка не може бути шахтарем, тощо.

Сімейні стереотипи формуються під впливом сімейних традицій, установок, правил. Наприклад, в сім’ї приносити дохід повинен лише чоловік.

Суспільні чи соціальні формуються під впливом суспільства і соціуму. Політика держави формує державні стереотипи (служба в армії піде на користь юнакові), релігія – релігійні (ви грішні), реклама – споживчі (мило для інтимної гігієни – як ми без нього жили?).

Зрештою, стереотип є лише одним з явищ людського життя, формування якого для себе підвладне кожному.

Робота в малих групах «Християни — мусульмани»

Кожна група буде працювати з одним з робочих аркушів. На робочих аркушах треба записати ваші уявлення про християн та мусульман. Спочатку члени груп самостійно заповнюють робочі аркуші. Потім знову об’єднуються в групу та обговорюють відповіді. Можна працювати з тими національними групами, які є актуальними для вашого регіону, класу, міста і т. ін.

Обговорення

1. Чи важко було заповнювати робочі аркуші?

2. Якщо деяким групам це було легше, а іншим важче, то чому це сталося?

3. Чи збігаються думки всієї групи?

4.Чи справді усі мусульмани/росіяни/євреї є такими, як написано в робочих аркушах?

5.Яким чином у вас сформувалася саме така думка?

6.Чи впливають на вашу думку стереотипи?

Робочий аркуш

–       Християни …

–       Українці люблять...

–       Ми всі знаємо, що українські...

–       Українців можна відрізнити за...

–       Українці завжди вчиняють...

–       Усі вважають, що українські...

–       Мусульмани

–       Мусульмани люблять...

–       Ми всі знаємо, що мусульмани...

–       Мусульман завжди можна відрізнити за...

–       Мусульмани завжди вчиняють...

–       Усі інші вважають, що мусульмани...

–       Євреї…

–       Євреї люблять...

–       Ми усі знаємо, що євреї...

–       Євреїв можна відрізнити за...

–       Євреї завжди вчиняють...

–       Усі інші вважають, що євреї...

Руханка «Море хвилюється раз…»

Тренер промовляє, а учасники імітують це рухами: «.Море хвилюється раз. Море хвилюється, два. Море хвилюється, три. Кумедна фігура на місці замри!»  Усі завмирають у кумедних положеннях. Тренер обирає найкумеднішу фігуру. Це – новий ведучий. Він повторює слова тренера ( спортивна, ледача, грайлива, сидяча, лежача фігура ).

Інформаційне повідомлення «Упередження ».

Упередження – це думки, частіше негативні, про явища, людину або групу людей, що формуються до всебічного знайомства з ними. Напевно всі ви чули від інших або може навіть говорили такі вирази: “Понеділок – важкий день”, “Коли чорна кішка перейшла дорогу – буде нещастя”. Це погляди, які “випереджують” розум, засвоюються некритично, без роздумів, це забобони, які не перевірені на досвіді та емоційно забарвлені.

Проблема виникнення упереджень йде корінням в далеке язичницьке минуле. Людина, незахищена від навколишнього світу дикої природи і могутньою, відчувавала гострий тваринний страх перед непізнаним, перед тим, що не піддавалося ніякому логічному поясненню. Її первісного досвіду вистачало для створення в природі добрих і злих духів, народних прикмет і забобонів, поганих і хороших прикмет, які допомагали виживати людині в світі. З часом мінялися місця проживання людини, але рівень взаємопроникнення у світ непізнаного залишався основною сферою виникнення народних прикмет і забобонів.

Якщо стереотипи – це переконання, то упередження – це емоційне ставлення, яке часто пов’язується з існуючими стереотипами або складається на їх основі.

Упередження – це установка, а установка, у свою чергу,— це певне сполучення почуттів, переконань і схильності діяти так чи інакше. Людям із забобонами не подобаються ті, хто не схожий на них самих; вони поводяться в дискримінаційній манері, переконані в тім, що ті, інші, неосвічені й небезпечні й т.п. Негативні оцінки, що відрізняють забобон, можуть виникати з емоційних асоціацій, з потреби виправдати поводження або з негативних переконань, названих стереотипами.

Таким чином упередження — негативне ставлення до людини чи будь-якої групи людей, про яких ви насправді нічого не знаєте. Це ставлення формується на підставі не особистого знайомства з людиною, а думки (стереотипу) з приводу групи, до якої вона належить.

Існує багато сфер життя, над якими ми розмірковуємо, і аналогічно може складатись велика кількість упереджень. Наприклад, на нашу  думку про якусь етнічну меншину (тобто спільність людей, споріднених між собою історичним походженням, мовою спілкування, територією проживання, культурою, але тих, що відрізняються від більшості населення держави), можуть впливати засоби масової інформації, ставлення оточення і наш власний життєвий досвід.

Існує багато упереджень:

§  етнічні, які пов’язані з приналежністю людини до певної етнічної групи у відповідності до її звичаїв, культури, одежі, мови, їжі тощо;

§  національні, що можуть виникати, коли хтось упереджено ставиться до інших, якщо вони належать до іншого народу;

§  расові, коли хтось ставиться до інших з упередженнями, в залежності від кольору шкіри або інших характерних ознак іншої раси.

§  релігійні, коли упередження проявляються в залежності від релігійних переконань;

§  статеві, що виникають, якщо людина ставиться до інших в залежності від того, чоловіки вони чи жінки;

§  вікові, коли хтось ставиться до інших з упередженням  в залежності від того, скільки їм років;

§  пов`язані із зовнішністю або фізичними вадами. Вони виникають, коли хтось формує своє ставлення до інших в залежності від того, як вони виглядають і які фізичні або інші проблеми мають.

Вправа «Рольові ситуації».

Завдання вправи: ознайомити підлітків з різними видами забобонів. Інструкція: Розділити учасників на підгрупи (2-4 людини). Роздати сценарії. Ви можете придумати ситуації, більш актуальні для вашого міста, навчального закладу. Обговорення:

• що спільного у всіх програних сценках?

• чому в сценках люди поводяться саме таким чином?

• як почуваються жертви упереджень?

• чи заслуговують вони такого звернення?

• попросіть учасників згадати, чи траплялися з ними ситуації, коли вони ставали жертвами забобонів?

• як вони себе вели, хто їм допоміг?

• як можна запобігти подібні ситуації?

Сценарії.

• Саша любить рок-музику. Нещодавно він проколов собі вухо, тому що багато рок-зірок носять сережки. Він прийшов в школу, і однокласники стали сміятися над ним. Один хлопчик навіть крикнув йому "ти не чоловік".

• Олена прийшла в школу в новій сукні. Подруги запитали її, де вона її купила. Вона відповіла, що мама купила її для неї в секонд-хенді. Дівчата сказали "значить, ти бідна" і не захотіли з нею грати.

• Армен недавно приїхав в наше місто. Він говорить по-російському з акцентом. Після школи хлопці оточили його і стали передражнювати.

• Заріна - мусульманка. Вона завжди носить довгі спідниці і не їсть у шкільній їдальні. Дівчата сміються над її одягом, а один хлопчик намагався змусити її їсти свинину.

• Катя збирається привести додому свого молодого чоловіка. Вона повідомляє батькам, що він - єврей. Реакція батьків негативна.

• Нещодавно в класі дізналися, що Расул - мусульманин. Тепер діти бояться його і думають, що він і його брат - терористи.

Рефлексія тренінгу

• Про що Ви дізналися на занятті?

• Як Ви себе почували на занятті, виконуючи завдання?

• Де ви зможете використати набуті під час заняття знання та вміння?

Вправа "Оплески по колу"

Ведучий: «Ми добре попрацювали сьогодні, і мені хочеться запропонувати вам гру, в ході якої оплески спочатку звучать тихенько, а потім стають все сильніше і сильніше.» Ведучий починає тихенько плескати в долоні, дивлячись і поступово підходячи до одного з учасників. Потім цей учасник вибирає з групи наступного, кому вони аплодують удвох. Третій вибирає четвертого і т.д. останньому учаснику аплодує вже вся група.

Тема 5: «Діалог, аргументація, формування поглядів»

Вступ.

Вправа «Або-або».

Попросіть всіх вишикуватися в шеренгу посередині кімнати. Повідомте, що збираєтеся поставити їм деякі питання, на які вони будуть відповідати 3 кроками вліво, або вправо, або залишатися на місці. Перша серія питань така:

«Ви - вчора?» (Якщо так, переміститеся вліво),

«Ви - Сьогодні?» (Залишайтеся на місці),

 «Ви - Завтра?» (Переміститеся вліво)

При необхідності повторіть питання кілька разів. Зверніть увагу, що ви  пропонуєте гравцям у всій повноті ототожнити їх з цими словами. Спочатку можливе деяке нерозуміння, після якого кілька людей відступлять вліво або вправо. Дочекайтеся, поки човгання закінчитися, потім попросіть тих, хто прийняв остаточне рішення, пояснити, чому вони вибрали те чи інше слово. Наприклад, завтра, тому що вони молоді, і їм належить майбутнє. Вчора - через продуктивність минулого тощо. Продовження гри:

·        Ви - табличка з написом: відкрито для відвідувачів, вхід заборонено, скоро повернуся;

·        Ви - гора, рівнина, долина;

·        Ви - земля, небо, море;

·        Ви - місто, село, передмістя;

·        Ви - так, ні, може бути;

·        Ви - принтер, золота ручка, олівець;

·        Ви - джип, кінний візок, автобус.

Завершення: заохочуйте учасників задавати один одному питання щодо їх вибору. Весь процес повинен підвищити самосвідомість і розуміння своєї і чужої мотивації.

Основна частина.

Вправа “Діалог”

Тренер: «У перекладі з грецької діалог - це розмова між двома або кількома особами, форма усного спілкування між ними, яка може бути закріплена в письмовому вигляді. Діалог - аж ніяк не проста, як здається на перший погляд, а досить складна, наповнена різноманітним вмістом, специфічно людська форма взаємодії, тісно пов'язана з розумінням. У діалозі здійснюються два природних людських прагнення: прагнення сказати і бути почутим і прагнення зрозуміти і бути зрозумілим.

Наші переконання визначають наші дії. Переконання виникають, коли ми вивчаємо, читаємо, бачимо і відчуваємо щось на власному досвіді, а також, в результаті спілкування з іншими людьми. Коли ми зустрічаємося з людьми, що мають спеціальні знання або досвід, ми можемо навчитися у них щось новому, але взагалі-то ми можемо навчитися у всіх оточуючих нас людей. Так само, коли ми зустрічаємося з людьми, які думають інакше, ніж ми самі, нам представляється можливість переосмислити і переглянути свої погляди. Зміна думки може, таким чином, означати, що людина дізналася про щось нове, чому то навчилася”.

§  Коли ви в останній раз змінювали свою думку?

§  Звідки ви знаєте, що  праві, не вислухавши всі твої аргументи до кінця?

Висновок:

Розвиток індивідуальної ідентичності можливий тільки на основі постійної комунікації з іншими, діалогу з іншими точками зору, позиціями, можливістю зрозуміти ці інші позиції і подивитися на себе з іншої точки зору.

Процес розуміння завжди носить діалогічний характер, оскільки розуміння тісно пов'язане із спілкуванням (часто непрямим), передбачає «зустріч суб'єктів». Розуміння - це завжди діалог особистостей, текстів, думок, культур і т. д.

Таким чином діалог двох людей сприяє єднанню в суспільстві, під час якого відбувається обмін культурними кодами.

Інструкція: Це цікава вправа, в якій учасники повинні зайняти позицію згідно запропонованого твердження і пояснити свій вибір (по-іншому вона називається «Голосування ногами»). В ході обговорення у них є можливість змінити свою думку. Вправа рекомендується для груп, де між учасниками є певна довіра. Ведучий повинен приготувати список пропозицій – тверджень на трьох листах написати «ТАК», «НІ», «НЕ ЗНАЮ”.

1. Ведучий вішає листи з написами "Так" і "Ні" на протилежні стіни, на середню стіну - лист з написом "Не знаю". Далі він просить учасників вийти на середину. Учасники повинні будуть зайняти позицію по відношенню до тверджень, які він зачитує. Ті, хто згоден з твердженнями, стають до аркуша "Так", незгодні – до аркуша "Ні", не визначилися - до аркуша "Не знаю". Потім ведучий зачитує перше твердження, гравці визначаються з думкою по ньому і групуються в залежності від думки.

2. Спочатку тренер запрошує до обговорення і просить тих, хто згоден з твердженням обґрунтувати свою думку, а потім дає слово їхнім опонентам. Учасники можуть у будь-який момент поміняти свою думку і перейти від однієї відповіді до іншої. Кожна сторона повинна мати можливість розповісти, чому вони вважають саме так, в чому не впевнені ("не знаю"). Якщо хтось поміняв думку, ведучий повинен запитати, чому. Обговорення окремих тверджень триває до тих пір, поки учасникам цікаво це обговорювати (зазвичай від 5 до 15 хвилин). Найчастіше обговорюється від 4 до 6 тверджень. Прийти до єдиної думки - не мета даної вправи. Якщо ведучий не впевнений, чи хочуть учасники продовжити обговорення, можна використовувати твердження «Давайте закінчимо цю вправу».

Обговорення.

• Про що ви думаєте після виконання вправи?

•Як ви відчували себе, коли визначалися? Було важко визначитися з відповіддю?

•Чи вдалося вам чітко сформулювати свої думки?

•Чи не хотілося перейти на іншу сторону тим, хто опинився один або майже один?

•Чи вдалося вам переконати інших перейти на свою сторону?

•Чому ми хочемо, щоб і інші були на нашому боці?

•Чи впливаємо ми на інших через діалог і обговорення?

•Чи можна сказати, що діалог - найкращий спосіб вирішувати розбіжності , проблеми?

Висновок: Ми впливаємо один на одного через діалог і аргументацію. Інші впливають на мене, і я впливаю на інших, кажучи, що думаю. У повсякденному житті діалог - це засіб обміну знаннями, досвідом, думками і, не в останню чергу, культурою. Діалог - кращий спосіб вирішувати конфлікти.

Приклади тверджень, які можна обговорити:

1. Шлюб між двома людьми різних культур - завжди нещасливий;

2. Щастя окремої людини важливіше щастя сім'ї;

3. Матері слід перебувати вдома перші три роки життя дитини;

4. Гомосексуалістам повинно бути дозволено укладати шлюби (або

всиновлювати дітей);

5. Після закінчення війни всі біженці обов’язково повинні повертатись в свою країну;

6. Чи повинно бути дозволено катувати терористів?

7. Свобода слова ніколи не повинна обмежуватися, навіть коли це слово ненависті;

8. Смертна кара повинна бути дозволена;

Обговорення вправи:

§  Що ви відчували коли опинялися в меншості?

§  Не відчували ви спокуси поміняти думку під тиском більшості?

§  Чи  на всі питання, про які люди сперечаються, можна відповісти

однозначно?

§  Як ви ставитеся до людини, з думкою якої ви не згодні?

§  Добре чи погано мати власну думку?

Міні-лекція «Аргументація як процес комунікації між людьми»

Аргументацію можна визначити як процес комунікації між людьми, в якому використовується обґрунтування для переконання інших. У такій комунікації потрібні аргументи.

Аргумент - це твердження, за допомогою якого людина обґрунтовує певне положення з метою переконання іншого  в його істинності. Кожен аргумент має певну структуру. Обов’язковими елементами є теза, докази та обґрунтування.

АРГУМЕНТ=ТЕЗА+ДОКАЗИ+ОБГРУНТУВАННЯ

Теза – це положення, що треба обґрунтувати і довести .

Докази - приклади, факти, посилання, за допомогою яких доводиться істинність тези.

Обґрунтування - пояснення суттєвого зв’язку між тезою і доказами.

Від тези до аргументів можна поставити питання "Чому?", а аргументи відповідають: "Тому, що".

Наприклад: Телевізор дивитися корисно - теза нашого виступу. Чому?

Аргументи - тому, що:

1) по телевізору ми дізнаємося новини;

2) по телевізору повідомляють прогноз погоди;

3) по телевізору ми дивимося навчальні передачі;

4) по телевізору показують цікаві фільми і т.д.

Аргументи, які наводить оратор, бувають двох типів: аргументи "за" (за свою тезу) і аргументи "проти" (проти чужої тези). Аргументи "за" повинні бути:

§  правдивими, спиратися на авторитетні джерела;

§  доступними, простими і зрозумілими;

§  максимально близькими до думок, які встановилися в аудиторії;

§  відображати об'єктивну реальність та відповідати здоровому глузду.

Аргументи "проти" повинні переконати аудиторію в тому, що аргументи, які наведені в підтримку тези слабкі, не витримують критики. Важливе правило аргументації: аргументи треба приводити в системі. Це означає, що треба продумати, з яких аргументів почати, а якими закінчити.

Навчитись формулювати думку в чіткій і короткій формі, переконливо аргументувати свою позицію, «ефективно» представляти інформацію (діалог, виступ, листування), аргументовано відповідати на запитання дозволяє

Метод прес :

Позиція	«Я вважаю, що…»
Пояснення (причина появи позиції)	«Тому, що…»
Підтримка (факти, цифри, приклади, цитати, посилання…)	«Наприклад…»
Висновок	«Отже…»

Відпрацювати презентаційні навички, вміння аргументовано переконувати допоможуть наступні вправи.

Вправа «Переконай Іллю Муромця»

Інструкція: Вся група ділиться на команди по 3-4 людини, крім одного учасника, який буде грати роль Іллі Муромця. Тренер розповідає групі свій варіант російської казки, в якій Ілля Муромець бачить на роздоріжжі камінь, на якому написано: «наліво підеш - коня втратиш, направо підеш - голову втратиш, прямо підеш - одруженим будеш». У цій вправі кожній команді потрібно буде переконати Іллю Муромця, що слід піти саме в її напрямку.

Перша команда буде вмовляти Муромця поїхати наліво, друга - направо, а третя - прямо. У кожного напрямку є свої переваги, адже навіть у варіанті «голову втратиш» можна згадати про ті пригоди, які чекали в казці богатиря, що вибрав цей шлях, або пояснити, що насправді він втратить голову від кохання. Командам потрібно показати саме їх направлення у максимально вигідному світлі.

Групам дається 10 хвилин на підготовку, після чого один представник від кожної групи виступає перед Іллею Муромцем. Муромець вирішує, куди він поїде, і дає зворотний зв'язок про те, що йому сподобалося, а що не сподобалося в кожному виступі.

Тренер звертає увагу на правильність аргументації, виправляє помилки.

Вправа «Залізничний експрес»

Інструкція: Вам знадобиться: список пасажирів. Кожному учаснику буде надано список. Питання звучить так: «З ким із цих людей ви б найменше хотіли опинитися в одному купе поїзда? » Учасники повинні визначити три найбільш небажані для себе особи і три найбільш бажані. Потім учасники діляться на групи по три особи. Кожна група - купе. Мета - проранжирувати список з тим, щоб обрати четвертого супутника. Після цього група збирається разом. Обговоріть різні варіанти вибору.

Список:

•циганка;

•явний гомосексуаліст;

• скінхед;

• молодий чоловік, хворий на СНІД;

• неохайно вдягнена жінка з маленькою дитиною;

• кавказець-мусульманин;

• людина з села з великим мішком;

• африканський студент;

• підліток, схожий на наркомана;

• колишній ув'язнений;

•таджик у національному одязі;

•міліціонер;

• інвалід зі складеною коляскою;

•кришнаїт;

• китаєць, який споживає їжу з дивним запахом;

• людина, що говорить незрозумілою мовою.

Обговорення:

1. Чи важко було дійти спільної думки?

2. Чому у різних груп відповіді виявилися різними?

3. Чому іноді відповіді усіх груп збігалися?

4. Чому ви не хотіли їхати з людиною в одному купе?

1) Коли нами керує страх, коли — бридливість, коли — неприязнь?

2) Наскільки вони у кожному випадку обґрунтовані?

5. Чи можемо ми щось зробити з нашими почуттями в таких випадках? А чи треба з ними щось робити?

6. Чи може будь-хто відмовитись їхати з нами в одному купе? А якщо

справа відбувається в іншій країні?

7. Як ми чинимо, коли потрапляємо в одне купе з небажаною людиною?

8. Чи траплялися ситуації, коли ви (або хтось у вашій присутності) поводились ганебно з людьми, які вам не подобаються?

9. Чи винні ті, з ким ми не хочемо їхати?

10. Що вони відчують, якщо побачать наше невдоволення?

11. Як найкраще вчинити в таких випадках?

Підсумок

Заключна вправа "Автобусна зупинка"

Інструкція: на 4-х стінах тренінгової кімнати треба повісити паперові листи, в верхньому куті яких написати незакінчені пропозиції. Наприклад: "З цієї хвилини я буду ..", "Спасибі ..", "Цей тренінг для мене ..", "Найважливіше - це ..", "Сьогодні я зробив відкриття, що .." та інші. Всі учасники діляться на 4 групи і відправляються в подорожі по цих зупинок. По 2-3 хвилинки знаходяться на кожній і пишуть продовження пропозиції. Потім можна дати ще пару хвилин, щоб учасники подивилися на всі аркуші.

Висновок до тренінгового курсу.

Ведучий: «У тріумфальному ритуалі римських полководців є такі слова: «Пам'ятай, що ти тільки людина». Їх повторював тріумфатору спеціально приставлений для цієї мети глашатай. Це було своєрідне застереження проти встановлення диктатури і тиранії. Сьогодні так можна сформулювати життєвий принцип будь-якої людини, незалежно від її соціального статусу, місця проживання, статі, нації і віку. Ми не повинні застосовувати насильство, бути жорстокими по відношенню один до одного. Ніхто не володіє абсолютною владою над іншими, не має права поневолювати іншого, вторгатися в його світ і насильно його змінювати. Будьте толерантними і людяними!»

Література:

1.      Аксельрод  А., Любарская Е. Мир различий: Сборник упражнений для учащихся общеобразовательных школ, Москва, 2003 .- 64 с.

2.      Безпалько О., Савич Ж. Спілкуємось та діємо: Навч.-метод.посіб.- К.: Навч. книга, 2002.-112с.

3.      Вчимося бути толерантними:тренінговий курс для молоді/упор. О.Собченко, А. Донець, В.Дьомкіна.- Донецьк 2008.-46с.

4.      Ми-громадяни:навчальний посібник з громадянської освіти за ред. О.І.Пометун – Київ, 2001. – 2006с.

5.      Навчаємось дебатувати : навч.-метод. Посібник /за заг. ред. М. Масютіної. – Бердянськ: Видавець Ткачук О.В., 2010. – 202 с

6.      Николаева Е.И. 111 баек для детских психологов. – СПб.: Питер, 2010.- 160с.

7.      Овсієнко Н. М. Розробка уроку: “Толерантність. Відчуття меншості”.

8.      Психодиагностика толерантности личности/под ред. Г.У. Солдатовой, Л.А. Шайгеровой – М.: Смысл, 2008. – 172с.

9.      Психолого-педагогическая и социальная поддержка подростков: программы, групповые занятия, проектная деятельность/авт. Сост. С.А. Пырочкина, О.П. Погорелова. – Волгоград: Учитель, 2008. – 123с.

10. Скрипюк И.И. 111 баек для трененров: истории, мифы, сказки, анекдоты. – СПб.: Питер, 2006. – 176с.

11. Солдатова Г.У., Шайгерова А.А., Шарова О.Д . Жить в мире с собой и другими: Тренинг толерантности для подростков. 2-е изд., стер. М.:Генезис, 2001.-112с., илл.

12. Сущенко І. Дебати в школі. Як навчити учнів аргументації та публічному мовленню. Посібник для вчителів. - Київ: СПД Кузьменко, 2006.-126 с

13. Вергелес О.П. Розробка тренінгу толерантності для учнів 9-11 класів «Вчимося толерантному спілкуванню», 2010 р.

14. Фопель К. Как научить детей сотрудничать, часть I, М., 2000.

15. Фопель К. Сплоченность и толерантность в группе. - М., 2003.

16. Формирование межэтнической толерантности личности обучающихся в воспитательной среде образовательных учреждений: Методические рекомендации/авт.Сост. Кречетникова А.В., Нарыгин А.А., Панюшкина Е.В.- г. Ханты-Мансийск, 2010.- 106 с.

17. Формирование навыков толерантного поведения: Сборник мето-дических материалов / Центр «Молодёжь за свободу слова»; Отв. ред. М. И. Кохановская. – Калининград: Изд-во ИП А.В. Шувалова,  2009. – 80  с.

18. Энвер Джулиман, Лилиан Юрт.- Стройте мосты, не стены. - Методическое пособие для некоммерческих организаций, занимающихся вопросами правового просвещения. - Архангельск: АРОО “Рассвет”, 2010.- 447 стр., ил., фото.

Веб – сайти :

19. http://www.tolerance.ru;

20. http://slovopedia.org.ua/39/53409/260954.html;

21. http://azps.ru; http://obuchenie.centeruspeh.com/uprajneniya.html

Додаток 1 до теми №1

Визначення толерантності

Крупно і красиво напишіть ці визначення на аркуша ватману наступним чином. На одній стороні слова "Толерантність - це ...», а на іншій – визначення. Перед початком заняття прикріпіть ці листи на дошку або на стіну так, щоб на лицьовій стороні було написано "Толерантність - це" Після виступів представників підгруп поверніть їх іншою стороною.Визначення толерантності:

1. Співпраця, дух партнерства.

2. Готовність миритися з чужою думкою.

3. Повага людської гідності.

4. Повага прав інших.

5. Прийняття іншого таким, яким ВІН є.

6. Здатність поставити себе на місце іншого.

7. Повага права бути іншим.

8. Визнання різноманіття.

9. Визнання рівності інших.

10. Терпимість до чужих думок, вірувань та поведінки.

11. Відмова від домінування, заподіяння шкоди та насильства.

Додаток 2 до теми №1

Що таке толерантність: історична довідка

Толерантність - повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. Толерантність - це єдність у різноманітті.

Толерантність - не тільки моральний обов'язок, а й політична та правова потреба.

Толерантність - це те, що уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від війни до культури миру.

Толерантність - це не поступка, поблажливість чи потурання.

Толерантність - це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. (Ст.1 Декларації принципів толерантності).

Вчені не дійшли єдиної думки щодо виникнення в світовій культурі терміну толерантність. Дехто пов'язує його появу з підписанням Нантського едикту, коли протестанти і католики знайшли компроміс між своїми конфесіями. Цій події передувала одна з найкривавіших ночей у світовій історії - Варфоломієва.

Важливою главою в історії толерантності також вважають кромвельський період англійської історії (17 ст.). На той час серед різних пуританських сект, що входили до армії Кромвеля, були дві - індепенденти та левелери, що відстоювали інтереси свободи та терпіння. Згідно з їх поглядами, жодне з тверджень не може бути настільки непогрішним, щоб йому в жертву можна було принести інші переконання, що існують у суспільстві. Джон Солтмарш, один із захисників толерантності в епоху Кромвеля, говорив: "Твої погляди будуть настільки ж темними для мене, як і мої погляди для тебе, доки Господь не відкриє нам очі.".

В умовах релігійного плюралізму і релігійної толерантності в Англії було досягнуто миру і всезагальної атмосфери милосердя.

Епоха Відродження (18 ст.), яку за часто наділяють духом толерантності, породила дуже небезпечний якобінський фанатизм раціоналістичного типу. Найвизначнішим представником толерантності в ті часи був Вольтер. Йому присвоюють вислів: "Я не згоден з тим, що ви говорите, але віддам своє життя, захищаючи ваше право висловити свою думку". У цьому афоризмі - класична теорія толерантності.

Як бачимо, проблема толерантності вперше виникла у західній цивілізації саме на релігійному рівні, а релігійна толерантність поклала початок усім іншим свободам, що мають місце у демократичному суспільстві.

Для української мови поняття "толерантність" відносно нове і однозначного тлумачення поки що не має. Для того, щоб краще зрозуміти походження цього слова пропонуємо Вам невеликий лінгвістичний екскурс:

tolerancia (іспан.) - здатність визнавати відмінність від власних ідеї чи помислів;

tolerance (франц.) - ставлення, під час якого людина визнає, що інші можуть думати чи діяти інакше, ніж вона сама;

tolerance (англ.) - готовність бути терплячим;

kuan rong (китайска) - дозволяти, приймати, бути по відношенню до інших милосердним;

tasamul' (араб.) - прощення, милосердя, м'якість, терпіння, чуйне ставлення до інших;

терпіння - здатність стійко, без нарікань витримувати фізичні або моральні страждання, життєві злигодні тощо. Уміння довго та спокійно витримувати щось нудне, неприємне, небажане тощо.

Додаток 3 до теми №1

ДЕКЛАРАЦІЯ

принципів толерантності

Держави-члени Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, що зібралися в Парижі на двадцять восьму сесію Генеральної конференції 25 жовтня - 16 листопада 1995 р.,

Преамбула

пам'ятаючи про те, що Статут Організації Об'єднаних Націй проголошує: „Ми, народи Об'єднаних Націй, сповнені рішучості врятувати прийдешні покоління від лиха війни знову утвердити віру в основні права людини, в гідність та цінність людської особистості і з цією метою виявляти терпимість і жити разом, у мирі один з одним, як добрі сусіди",

нагадуючи про те, що в Преамбулі Статуту ЮНЕСКО, затвердженого 16 листопада 1945 р., підкреслюється, що „мир має ґрунтуватися на інтелектуальній та моральній солідарності людства",

нагадуючи також про те, що у Загальній декларації прав людини проголошується, що „кожна людина має право на свободу думки, совісті та віросповідання" (стаття 18), „на свободу переконань і на їхнє вільне висловлювання" (стаття 19) і що освіта „повинна сприяти взаєморозумінню, толерантності та дружбі між усіма народами, расовими і релігійними групами" (стаття 26),

беручи до уваги відповідні міжнародні акти, в тому числі:

- Міжнародний пакт про громадянські і політичні права;

- Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права;

- Міжнародну конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації;

- Конвенцію про запобігання злочинам геноциду та покарання за нього;

- Конвенцію про права дитини;

- Конвенцію 1951 р. щодо статусу біженців та Протокол 1967 р. стосовно статусу біженців, а також регіональні правові акти в цій галузі;

- Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок;

- Конвенцію проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання;

- Декларацію про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на основі релігії та переконань;

- Декларацію щодо прав осіб, що належать до національних або етнічних,

релігійних або мовних меншин;

- Декларацію щодо заходів по ліквідації міжнародного тероризму;

- Віденську декларацію та Програму дій Всесвітньої конференції з питань прав людини;

- Декларацію та Програму дій, ухвалених під час Всесвітньої зустрічі на вищому рівні в інтересах соціального розвитку, що відбулася в Копенгагені;

- Декларацію ЮНЕСКО про раси та расові забобони;

- Конвенцію та Рекомендацію ЮНЕСКО про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти;

пам'ятаючи про цілі проголошених ООН третього Десятиріччя дій по боротьбі проти расизму та расової дискримінації, Десятиріччя освіти в галузі прав людини та Міжнародного десятиріччя корінних народів світу,

враховуючи рекомендації регіональних конференцій, проведених згідно з резолюцією 27С/5.14 Генеральної конференції ЮНЕСКО в рамках проголошеного Організацією Об'єднаних Націй Року толерантності, а також висновки і рекомендації інших конференцій та нарад, організованих країнами-членами в рамках програми Року толерантності,

відчуваючи занепокоєння у зв'язку з актами нетерпимості, насильства, тероризму, ксенофобії, агресивного націоналізму, расизму, антисемітизму, відчуження, маргіналізації та дискримінації щодо національних, етнічних, релігійних і мовних меншин, біженців, робітників-мігрантів, іммігрантів та соціальне найменш захищених груп у суспільстві, а також актами насильства та залякування щодо окремих осіб, які реалізують своє право на свободу думки і висловлювання переконань, проявами, що почастішали останнім часом і становлять загрозу зміцненню миру та демократії на національному і міжнародному рівнях,

звертаючи особливу увагу на обов'язок країн-членів розвивати та забезпечувати поважання прав людини та основних свобод для всіх без винятку незалежно від їхньої раси, статі, мови, національної належності, релігії або стану здоров'я і боротися з проявами нетерпимості, приймають та урочисто проголошують цю Декларацію принципів толерантності, сповнені рішучості зробити все необхідне для утвердження ідеалів толерантності в суспільстві, оскільки толерантність є не тільки важливим принципом, а й необхідною умовою миру та соціально-економічного розвитку всіх народів, ми проголошуємо таке:

Стаття 1 - Поняття толерантності

1.1 Толерантність означає поважання, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті і переконань. Толерантність - це єдність у різноманітті. Це не тільки моральний обов'язок, а й політична та правова потреба. Толерантність - це те, що уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від культури війни до культури миру.

1.2 Толерантність - це не поступка, поблажливість чи потурання. Толерантність - це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. Толерантність у жодному разі не може бути виправданням посяганню на ці основні цінності. Толерантність повинні виявляти кожна людина, групи людей та держави.

1.3 Толерантність - це обов'язок сприяти утвердженню прав людини, плюралізму (у тому числі культурного плюралізму), демократії та правопорядку. Толерантність - це поняття, що означає відмову від догматизму і абсолютизму, утвердження норм, закріплених у міжнародно-правових актах у галузі прав людини.

1.4 Стосовно поважання прав людини виявлення толерантності не означає терпимого ставлення до соціальної несправедливості, відмови від своїх або прийняття чужих переконань. Це означає, що кожен може дотримуватись своїх переконань і визнає таке саме право за іншими. Це означає визнання того, що люди з природи своєї відрізняються зовнішнім виглядом, становищем, мовою, поведінкою і мають право жити в мирі та зберігати свою індивідуальність. Це також означає, що погляди однієї людини не можуть бути нав'язані іншим.

Стаття 2 - Державний рівень

2.1 На державному рівні реалізація принципу толерантності передбачає існування справедливого та неупередженого законодавства, дотримання правопорядку, судово-процесуальних та адміністративних норм. Необхідно також, щоб економічні і соціальні можливості були доступними для кожної людини без будь-якої дискримінації. Відчуження і маргіналізація можуть стати причиною пасивності, ворожості та фанатизму.

2.2 Для того, щоб зробити суспільство толерантнішим, державам слід ратифікувати існуючі міжнародні конвенції з питань прав людини і, в разі потреби, розробити нове законодавство з метою забезпечення в суспільстві рівноправних відносин і рівних можливостей для всіх груп і кожної окремої людини.

2.3 В інтересах міжнародної злагоди принципово важливо, щоб кожна людина, громада та нація усвідомлювали та поважали багатокультурний характер людського співтовариства. Без толерантності не може бути миру, а без миру неможливі розвиток і демократія.

2.4 Нетолерантність може набувати форми маргіналізації соціальне найменш захищених груп, їхнього вилучення із суспільного та політичного життя, насильства і дискримінації щодо них. Як проголошує Декларація про раси та расові забобони, „Всі люди та групи людей мають право відрізнятися один від одного" (стаття 1.2).

Стаття 3 - Соціальні аспекти

3.1 Толерантність особливо важлива в сучасному світі, який характеризується глобалізацією економіки і зростаючою мобільністю, швидким розвитком комунікації, інтеграції та взаємозалежності, великомасштабними міграційними процесами і переміщенням населення, урбанізацією і трансформуванням соціальних моделей. Оскільки кожна частина світу характеризується різноманіттям, ескалація нетерпимості та розбрату потенційно загрожує всім регіонам. Від такої загрози неможливо відмежуватися національними кордонами, тому що вона має глобальний характер.

3.2 Толерантність необхідна у взаєминах між окремими особами, в сім'ї та громаді. У школах, університетах та осередках неформальної освіти, удома і на роботі необхідно формувати атмосферу толерантності, стосунки відкритості, уважність один до одного та почуття солідарності. Засоби комунікації здатні відіграти конструктивну роль у сприянні вільному і відкритому діалогу та спілкуванню, роз'ясненню ваги толерантності та загроз, що їх несе байдужість до проявів нетолерантності з боку груп та ідеологій.

3.3 У Декларації ЮНЕСКО про раси та расові забобони проголошується, що слід вживати необхідних заходів з метою забезпечення рівності у праві на гідність та інших правах окремих осіб і груп людей. У цьому зв'язку особливу увагу слід зосередити на найменш соціально захищених групах, які перебувають у несприятливих соціальних чи економічних умовах, для того щоб надати їм правового та соціального захисту, зокрема в житлових питаннях та питаннях зайнятості, охорони здоров'я, забезпечити повагу до самобутності їхньої культури та цінностей, сприяти їхньому соціальному і професійному зростанню та інтеграції, зокрема засобами освіти.

3.4 Для розв'язання цього глобального завдання необхідно здійснювати відповідні наукові дослідження та створювати інформаційні мережі з метою координації діяльності міжнародного співтовариства, у тому числі залучати соціальні науки до проведення глибинного аналізу причин такого становища та до ефективних протидій негативним явищам, а також здійснювати наукові дослідження та моніторинг з метою сприяння виробленню політичних рішень та нормативній діяльності держав-членів.

Стаття 4 - Виховання

4.1 Виховання є найефективнішим засобом запобігання проявам нетерпимості. Виховання в дусі толерантності починається з прищеплення людям знань про їхні права та свободи з метою забезпечити їхню реалізацію та зміцнити прагнення кожного до захисту прав інших.

4.2 Виховання в дусі толерантності слід розглядати як невідкладне завдання; у зв'язку з цим необхідно сприяти розробці навчальних методик для формування толерантності на систематичній і раціональній основі, розкриваючи культурні, соціальні, економічні, політичні та релігійні чинники нетерпимості, що призводять до насильства і відчуження. Політика і програми в галузі освіти повинні сприяти покращанню взаєморозуміння, зміцненню солідарності і толерантності у спілкуванні як між окремими особами, так і між етнічними, соціальними, культурними, релігійними і мовними групами та націями.

4.3 Виховання в дусі толерантності має бути націлене на протидію негативним впливам, які викликають страх та відособлюють від інших. Воно повинне розвивати в молоді здібності до незалежного мислення, критичної оцінки та формувати високі моральні критерії.

4.4 Ми заявляємо про свою готовність підтримувати і втілювати в життя програми наукових досліджень у галузі соціальних наук та виховання в дусі толерантності, прав людини та ненасильства. Це означає, що слід приділяти особливу увагу питанням підвищення рівня педагогічної підготовки, навчальних планів, змісту підручників і занять, удосконалення інших навчальних матеріалів, застосовуючи нові освітні технології з метою виховання чуйних і відповідальних громадян, відкритих до сприйняття інших культур, здатних цінувати свободу, поважати людську гідність та індивідуальність, запобігати конфліктам або розв'язувати їх ненасильницькими засобами.

Стаття 5 - Готовність до дій

Ми зобов'язуємося сприяти формуванню психології толерантності та ненасильства, використовуючи для цього програми та заклади в галузі освіти, науки, культури і комунікації.

Стаття 6 - Міжнародний день толерантності

Для того, щоб піднести громадську свідомість, звернути увагу на небезпеку, приховану в нетерпимості, протидіяти її проявам, сприяти формуванню психології толерантності та вихованню в її дусі, ми урочисто проголошуємо 16 листопада щорічним Міжнародним днем толерантності...

Додаток 4 до теми №2

 «Експрес - опитування «Індекс толерантності» за методикою

Г.У. Солдатової, О.А. Кравцової, О.Е. Хухлаевої, Л.А. Шайгерової »

Інструкція: Оцініть, будь ласка, наскільки Ви згодні або не згодні з наведеними твердженнями, і відповідно до цього поставте галочку або будь-який інший значок напроти кожного твердження:

№ з/п	Твердження	Абсолютно не згоден	Не згоден	Швидше не згоден	Швидше згоден	Згоден	Повністю згоден
1.	У засобах масової інформації може бути представлена люба думка
2.	У змішаних шлюбах зазвичай більше проблем, ніж в шлюбах між людьми однієї національності
3.	Якщо друг зрадив, треба помститися йому
4.	До кавказців будуть ставитися краще, якщо вони змінять свою поведінку
5.	У суперечці правильною може бути тільки одна точки зору
6.	Жебраки і бродяги самі винні у своїх проблемах
7.	Нормально вважати, що твій народ кращий, ніж всі інші
8.	З неохайними людьми неприємно спілкуватися
9.	Навіть якщо у мене є своя точка зору, я готовий вислухати і інші
10.	Всіх психічно хворих людей необхідно ізолювати від суспільства
11.	Я готовий прийняти в якості члена своєї сім'ї людину будь – якої національності
12.	Біженцям треба допомагати не більш, ніж усім іншим, тому що у місцевих проблем не менше
13.	Якщо хтось поводиться зі мною грубо, я відповідаю тим же
14.	Я хочу, щоб серед моїх друзів були люди різних національностей
15.	Для наведення порядку в країні необхідна «сильна рука»
16.	Приїжджі повинні мати ті ж права, що й місцеві жителі
17.	Людина, яка думає не так, як я, викликає у мене роздратування
18.	До де   До деяких націй та народностей важко  важко добре ставитися
19.	Безлад мене дуже дратує
20.	Будь-які релігійні течії мають право на існування
21.	Я можу уявити чорношкіру людину своїм близьким другом
22.	Я хотів би стати більш толерантною людиною по відношенню до інших

Додаток5 до теми №2

Стаття 2. Загальної Декларації прав людини (1948). Кожна людина має право на громадянство.

Стаття 15. Загальної Декларації прав людини (1948) Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії, це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання як одноособово, так і разом з іншими, прилюдним або приватним порядком в ученні, богослужінні і виконанні релігійних чи ритуальних обрядів.

Стаття 18. Загальної Декларації прав людини (1948) Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення, це право включає свободу безперешкодно дотримуватися  своїх переконань та  свободу  шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.

Стаття 19. Загальної Декларації прав людини (1948) У тих державах, де існують етнічні, релігійні або мовні меншини чи особи з числа корінного населення, дитині, яка належить до таких меншин або корінного населення, не може бути .відмовлено у праві разом з іншими членами своєї групи користуватися своєю культурою, сповідувати свою релігію і виконувати її обряди, а також користуватися рідною мовою.

Стаття 30. Конвенції про права дитини (1989 р.) Дитині повинні належати всі зазначені у цій Декларації права. Ці права мають визнаватися за всіма дітьми без будь-яких винятків і без відмінностей чи дискримінацій за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань,  національного чи соціального походження, майнового стану, народження або іншої обставини, що стосується самої дитини чи її сім'ї.

Принцип І. Декларація прав дитини (1959 р.) Усім дітям повинна бути забезпечена можливість визначити себе як особистість і реалізувати свої можливості в безпечних і сприятливих умовах, в середовищі сім’ї або опікунів, що забезпечують їх добробут. Вони повинні бути підготовленими до природнього життя у вільному суспільстві. 3 ранніх років слід заохочувати їх до участі у культурному житті їх країн.

Завдання Всесвітньої Декларації про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей (1990 р.) Важливим є прагнути до створення сприятливих умов для життя підлітка у суспільстві, розвитку його особистості, освіти, котрі повинні максимально відвернути можливість здійснення злочинів і правопорушень.

П.1.2. Пекінських правил (Мінімальних стандартних правил ООН щодо здійснення правосуддя стосовно неповнолітніх), 1984 р.

Незважаючи на відмінність правових систем, Правила повинні застосовуватися неупереджено і однаково до всіх підлітків, незалежно від національної чи расової приналежності, соціального походження, релігійних або політичних переконань. П 2.1.Пекінських правил (1984 р.)

Додаток 6 до теми 4

Шкала соціальної дистанції (Е.Богардус)
Бланк методики.

Інструкція: Перед Вами (А) список тверджень і (Б) список груп А. Для кожної групи із запропонованого списку вкажіть єдине вірне для Вас твердження, яке може стати завершенням наступної фрази: "Для мене особисто можливо і бажано прийняти представника даної групи ..."

1.      як близького родича (наприклад, партнера по шлюбу)

2.      як близького друга

3.      як сусіда по будинку

4.      як колегу по роботі

5.      як громадянина моєї країни

6.      як гостя (туриста) в моїй країні.

7.      Я не хотів би бачити його в моїй країні.

Б. Список груп складається відповідно до цілей дослідження. При необхідності до списку можуть бути включені представники сексуальних меншин, прихильники політичних партій і громадських рухів. Таким чином, шкала Богардуса може бути використана при вимірі соціальної дистанції не тільки між расовими та етнічними групами, але також між групами, які відрізняються по найрізноманітнішим ознакам: віком, статтю, професією, релігією і т.п.

№ з/п	Група людей	Твердження
		Як близького родича	Як близького друга	Як сусіда по будинку	Як колегу по роботі	Як громадянина моєї країни	Як гостя  в моїй країні	Я не хотів би бачити його в моїй країні
1	Представник молодіжного руху
2	Зірка зарубіжного спорту
3	Іноземець
4	Дитина – інвалід
5	Житель країни ближнього зарубіжжя і Сходу
6	Зірка зарубіжної поп-музики
7	Скінхеди
8	Зірка вітчизняної поп-музики
9	Гопники
10	Люди, нетрадиційної сексуальної орієнтації
11	Представник політичної партії